Відносини людини з професією складаються не тільки на рівні раціональної оцінки ступеня задоволеності працею. Вплив професійної діяльності, її факторів здійснюється і на більш глибинних рівнях. Зокрема, одним з негативних наслідків впливу на людину негативних факторів про-фесійної діяльності є так зване емоційне вигоряння - вироб-лений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на об-рані психотравмуючі впливи. Емоційне вигоряння є придба-ний стереотип емоційного, частіше професійного поводжен-ня. «Вигоряння» почасти функціональний стереотип, оскільки дає людині можливість дозувати й ощадливо витра-чати енергетичні ресурси. У той же час можуть виникати йо-го дисфункціональні наслідки, коли «вигоряння» негативно позначається на професійній діяльності і відносинах з парт-нерами. Перевірте себе. Якщо ви є професіоналом у якій - не будь сфері взаємодії з людьми, вам буде цікаво побачити, на
якому ступені у вас сформувався психологічний захист у формі емоційного вигоряння. Читайте судження і відпо¬відайте "так» чи "ні». Майте на увазі, що якщо у формулю¬ваннях опитувальника мова йде про партнерів, то маються на увазі суб'єкти вашої професійної діяльності - пацієнти, клієнти, учні, споживачі, замовники й інші люди, з якими ви щодня працюєте.
1.Організаційні недоліки на роботі постійно змушують нервувати, переживати, напружуватися.
2. Сьогодні я задоволен(а)ий своєю професією не менше,
ніж на початку кар'єри.
3. Я помили(лась)вся у виборі професії чи профілю діяль¬
ності (займаю не своє місце).
4. Мене турбує те, що я ста(ла)в гірше працювати (менш
продуктивно, менш якісно, повільніше).
5. Теплота взаємодії з партнерами дуже залежить від мого
настрою - гарного чи поганого.
6. Від мене як професіонала мало залежить благополуччя
партнерів.
7. Коли я приходжу з роботи додому, то якийсь час (годи¬
ни 2-3) мені хочеться бути наодинці, щоб із мною ніхто не
спілкувався.
8. Коли я почуваю втому або напругу, то намагаюся
скоріше вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодія).
9. Мені здається, що емоційно я не можу дати партнерам
того, що вимагає від мене професія.
10. Моя робота притуплює емоції.
11. Я відверто втомився від людських проблем, з якими
приходиться мати справу на роботі.
12. Буває, я погано засинаю (сплю) через переживання, які
пов'язані з роботою.
13. Взаємодія з партнерами жадає від мене великої напруги.
14. Робота з людьми приносить все менше задоволення.
15. Я б перемінив місце роботи, якби була б така мож¬
ливість.
16. Мене часто розбудовує те, що я не можу належним чином
зробити партнеру професійну підтримку, послугу, допомогу.
17. Мені завжди вдається запобігти вплив поганого наст¬
рою на ділові контакти.
18. Мене дуже засмучує, якщо щось не ладиться у відноси¬
нах з діловим партнером.
19. Я настільки втомлююсь на роботі, що вдома намагаюся
спілкуватися якнайменше.
20. Через недостачу часу, втоми або напруги часто
приділяю увагу партнеру менше, ніж треба.
21. Іноді самі звичайні ситуації спілкування на роботі вик¬
ликають роздратування.
22. Я спокійно сприймаю обґрунтовані претензії парт¬
нерів.
23. Спілкування з партнерами спонукало мене цуратися
людей.
24. При спогаді про деяких колег або партнерах по роботі
у мене псується настрій.
25. Конфлікти чи розбіжності з колегами віднімають бага¬
то сил і емоцій.
26. Мені все трудніше встановлювати чи підтримувати
контакти з діловими партнерами.
27. Обстановка на роботі здається мені дуже важкою,
складною.
28. У мене часто виникають тривожні почуття, пов'язані з
роботою: щось повинно трапитись, як би не допустити помил¬
ки, чи зможу зробити все, як треба, чи не втрачу роботу і т.п.
29. Якщо партнер мені неприємний, я намагаюсь обмежи¬
ти час спілкування з ним чи менше приділяти йому уваги.
30. У спілкуванні на роботі я дотримуюсь принципу: «Не
роби людям добра, не одержиш зла».
31. Я охоче розповідаю домашнім про свою роботу.
32. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позна¬
чається на результатах моєї роботи (менше роблю, знижується
якість, трапляються конфлікти).
33. Часом я почуваю, що треба виявити до партнера
емоційну чуйність, але не можу.
34. Я дуже переживаю за свою роботу.
35. Партнерам по роботі віддаєш уваги і турботи більше,
ніж одержуєш від них вдячності.
36. При думці про роботу мені звичайно стає не по собі:
починає колоти серце, підвищується тиск, з'являється голо¬
вний біль.
37. У мене гарні (цілком задовільні) відносини з безпосе¬
реднім керівником.
38. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить ко¬
ристь людям.
39. Останнім часом (чи як завжди) мене переслідують не¬
вдачі в роботі.
40. Деякі сторони (факти) моєї роботи викликають глибо¬
ке розчарування, викликають зневіру.
41. Бувають дні, коли контакти з партнерами складаються
гірше, ніж звичайно.
42. Я розділяю проблеми ділових партнерів (суб'єктів
діяльності) гірше, ніж звичайно.
43. Втома від роботи приводить до того, що я намагаюся
зменшити спілкування з друзями і знайомими.
44. Я звичайно проявляю цікавість до особистості партне¬
ра більше, ніж того, що вимагає справа.
45. Звичайно я приходжу на роботу відпочилим, зі свіжи¬
ми силами, у гарному настрої.
46. Я іноді ловлю себе на тому, що працюю з партнером ав¬
томатично, без душі.
47. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди,
що мимоволі бажаєш їм чого-небудь поганого.
48. Після спілкування з неприємними партнерами в мене
нерідко погіршується фізичне чи психічне самопочуття.
49. На роботі я випробую постійні фізичні чи психологічні
перевантаження.
50. Успіхи в роботі надихають мене.
51. Ситуація на роботі, у якій я виявився, здається без¬
вихідною.
52. Я втратив спокій через роботу..
53. Протягом останнього року була скарга (були скарги) у
мою адресу з боку партнера(ів).
54. Мені вдається зберегти нерви завдяки тому, що багато
того, що виникає з партнерами я не приймаю близько до серця.
55. Я часто приношу додому :і роботи негативні емоції.
56. Я часто працюю через силу.
57. Колись я бу(ла)в більш чуйи(оіо)им і уважн(ою)им до
партнерів, чим тепер.
58. У роботі з людьми керуюся принципом «не витрачай
нерви, бережи здоров'я».
59. Іноді йду на роботу з важким почуттям: як усі набрид¬
ли, нікого б не бачити і не чути.
60. Після напруженого робочого дня я почуваю нездужання.
61. Контингент партнерів, з якими я працюю, дуже важкий.
62. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не кош¬
тують тих зусиль, що я затрачаю.
63. Якби мені повезло з роботою, я був би більш щасливий.
64. Я в розпачі через те, що на роботі в мене серйозні про¬
блеми.
65. Іноді я поводжусь зі своїми партнерами так, як не хотів
би, щоб поводились зі мною.
66. Я засуджую партнерів, що розраховують на особливу
полегкість, увагу.
67. Найчастіше після робочого дня я не можу займатися
домашніми справами.
68. Звичайно я кваплю час: скоріше б робочий день
закінчився.
69. Стан, прохання, потреби партнерів звичайно мене щи¬
ро хвилюють.
70. Працюючи з людьми, я зазвичай як би ставлю екран,
що захищає мене від чужих страждань і негативних емоцій.
71. Робота з людьми (партнерами) дуже розчарувала мене.
72. Щоб відновити сили, я часто приймаю ліки.
73. Як правило, мій робочий день проходить спокійно і
легко.
74. Мої вимоги до роботи, яку я вконую, вище, ніж те, чого
я досягаю в силу обставин.
75. Моя кар'єра склалася вдало.
76. Я дуже нервую мере;} все, що пов'язано з роботою.
77. Деяких зі своїх постійних партнерів я не хотів би бачи¬
ти і чути.
78. Я схвалюю колег, що цілком присвячують себе людям
(партнерам), забуваючи про власні інтереси.
79. Моя втома на роботі звичайно мало позначається (ніяк
не позначається) у спілкуванні з домашніми і друзями.
80. Якщо надається випадок, я приділяю партнеру менше
уваги, але так, щоб він цього не помітив.
81. Мене часто підводять нерви в спілкуванні з людьми на
роботі.
82. До всього (майже до всього), що відбувається на ро¬
боті, я втратив інтерес, живе почуття.
83. Робота з людьми погано вплинула на мене як про¬
фесіонала - озлобила, зробила нервовим, притупила емоції.
84. Робота з людьми явно підриває моє здоров'я.
Обробка даних. Кожен варіант відповіді попередньо оціне¬ний компетентними суддями тією чи іншою кількістю балів, що вказується в «ключі» поруч з номером судження в дужках. Це зроблено тому, що ознаки, які включені в симптом, мають різне значення у визначенні його ваги. Максимальну оцінку - 10 балів - одержала від суддів ознака, найбільш показова для симптому. Відповідно до «ключа» здійснюються наступні підрахування: 1) визначається сума балів роздільно для кожного з 12 симптомів «вигоряння»; 2) підраховується сума показників симптомів для кожної з трьох фаз формування «вигоряння»; 3) знаходиться підсумковий показник синдрому «емоційного вигоряння» - су¬ма показників усіх 12-ти симптомів.
«Напруга»:
1. Переживання психотравмуючих обставин:
+ 1(2), +13(3), +25(2), -37, +49(10), +61(5), -73(5).
2. Незадоволеність собою:
-2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5). +62(5), +74(3).
3. «Загнаність у клітку»:
+3(10), +15(5), +27(2), +39(2), +51(5), +63(1), -75(5),
4. Тривога і депресія:
+4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3).
"Резистенція»:
1. Неадекватне виборче емоційне реагування:
+5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3), +77(5).
2. Емоційно-моральна дезорієнтація:
+6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2), +66(2), -78(5).
3. Розширення сфери економії емоцій:
+7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5).
4. Редукція професійних обов'язків:
+8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10).
Виснаження:
1. Емоційний дефіцит:
+9(3) +21(2), +33(5), -45(5), +57(3),'-69(10), +81(2).
2. Емоційна отстраненность:
+10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10).
3. Особистісна отстраненность (деперсоналізація):
+11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +71(2), +83(10).
4. Психосоматичні і психовегетативні порушення:
+ 12(3), +24(2), +36(5),+48(3), +60(2), +72(10), +84(5).
Інтерпретація результатів.
Запропонована методика дає докладну картину синдрому «Емоційного вигоряння». Насамперед треба звернути на окре¬мо взяті симптоми. Показник виразності кожного симптому коливається в межах від 0 до ЗО балів:
9 і менш балів — не сформований симптом;
10-15 балів - симптом, що складається;
16 і більш сформований симптом.
Симптоми з показниками 20 і більше балів відносяться до домінуючого в фазі чи в усьому синдромі «емоційного виго¬ряння».
Методика Дає можливість побачити ведучі симптоми «ви¬горяння». Істотно важливо відзначити, до якої фази форму¬вання відносяться домінуючі симптоми й у якій фазі їхнє найбільше число.
Подальший крок в інтерпретації результатів опитування -осмислення показників фаз розвитку стресу - «напруга», «ре-зистенція» і «виснаження». У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак зіставлення балів, отриманих для фаз, не правомірно, тому що не свідчить про їхню віднос¬ну роль чи внеску в синдром. Справа у тому, що вимірювані в них явища істотно різні - реакції на зовнішні і внутрішні фак¬тори, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно судити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася в більшому чи меншому ступені: 36 і менш балів - фаза не сфор¬мувалася; 37-60 балів - фаза в стадії формування; 61 і більш балів - фаза, що сформувалася. Оперуючи значеннєвим змістом і кількісними показниками, підрахованими для різних фаз формування синдрому «вигоряння», можна дати досить об'ємну характеристику особистості і, що не менш важливо, намітити індивідуальні міри профілактики і психокорекції. Висвітлюються наступні питання: які симптоми домінують; які сформовані і домінуючі симптоми супроводжують «висна¬ження»; чи з'ясовне «виснаження» (якщо воно виявлене) фак¬торами професійної діяльності, що ввійшли в симптоматику «вигоряння», чи суб'єктивними факторами; який симптом (які симптоми) найбільше обтяжують емоційний стан особис¬тості; у яких напрямках треба впливати на виробничу обста¬новку, щоб знизити нервову напругу; які ознаки й аспекти по-
водження самої особистості підлягають корекції, щоб емоційне «вигоряння» не наносило збитку їй, професійній діяльності і партнерам.
Методика діагностики рівня емоційного вигоряння
- Категорія: Скарбничка