Державні символи-це встановлені конституцією або спеціальними законами особливі пізнавальні знаки конкретної держави, які втілюють її суверенітет, а в Деяких випадках мають певний історичний або ідеологічний зміст. Конституція України (стаття 20) встановлює такі символи нашої держави -Державний прапор, великий і малий Державні Герби, Державний Гімн-і дає їх загальну характеристику.
Державний прапор-стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Державний прапор встановлюється на будівлях, в яких розмішуються органи державної влади і місцевого самоврядування, дипломатичні і консульські представництва України за рубежем, на водних і повітряних судах, що належать Україні.
В дні державних свят і в траурні дні Державний прапор вивішується на житлових будівлях.
Малий Державний герб-трактується як знак княжої держави Володимира Великого. Його зображення розмішується на печатках, грошових знаках, державних цінних паперах.
Великий Державний герб-повинен бути встановлений спеціальним законом з урахуванням Малого державного Герба і герба Війська Запорізького (козак з мушкетом на плечі). Існує багато проектів, що нараховують конституційні вимоги до Великого Державного герба України, але поки що законодавчо жоден з них не затверджений.
Державний Гімн-національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, написаними Павлом Чубинським (в сучасній редакції). Державний Гімн виконується на офіційних заходах, він звучить на спортивних змаганнях, в яких беруть участь українські спортсмени.
Столицею України-адміністративно-політичним центром країни-є місто Київ. Особливий статус столиці нормативно закріплений Законом «Про столицю України-місто-герой Київ» (15 січня 1999 р.). Пошана до державних символів є конституційним обов'язком громадянина України. Невиконання цього обов'язку (наруга наддержавною символікою, незаконне використання державної символіки) тягне за собою юридичну відповідальність.
Державна мова в Україні
Державною мовою в Україні є українська мова. Державний статус української мови, статус інших мов в Україні закріплений Конституцією України, а також Законами України «Про мови в Україні» від 28 жовтня 1989 р. і «Про національні меншини в Україні» від 25червня 1992 р. Важливе значення має ратифікована Верховною Радою Європейська хартія регіональних мов і мов меншин.
Конституція і вищеназвані закони України визначають три різні правові режими у сфері мовної політики:
1) статус української мови як державної (офіційної) означає її всебічний розвиток і функціонування у всіх сферах суспільного життя на всій території України.
Українська мова є мовою актів органів державної влади і управління, ділової, технічної, проектної документації і діловодства, міжнародних договорів (з боку України), офіційних засобів масової інформації, науки і освіти.
Державні службовці зобов'язані володіти українською мовою. Для Президента України, суддів Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції знання української мови є конституційним обов'язком.
Певний мінімум знань української мови повинні мати особи, що бажають набути громадянства України. Україна проявляє турботу про задоволення мовних потреб українців, що проживають за її межами
2) гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови та мов інших національних меншин.
Це означає можливість міжособового спілкування російською та іншими мовами, право звертання до органів державної влади, навчання, розповсюдження інформації російською мовою та мовами інших національних меншин.
Особливий статус у цій групі мов має російська мову. Акти вищих органів державної влади Публікуються не лише українського, але й російською мовою. Технічна і проектна документація, результати науково-дослідних праць, публікації наукових результатів можуть бути виконані як українською, так і російською мовами по вибору автора. Закон України «Про національні меншини в Україні» проголошує нерозривність прав людини і права національностей України, а також гарантування національним меншинам права на вільний розвиток. При забезпеченні прав осіб, що відносяться до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини;
3) Україна сприяє вивченню мов міжнародного спілкування(англійської, французької, німецької і т.д.). Такі мови не є мовами офіційного або ділового спілкування, подібно українській або російській. Держава лише створює умови для їх вивчення громадянами України. Наприклад, вивчення таких мов входить до програми середніх загальноосвітніх і вищих учбових закладів.