Не хочеться оминути цікаву деталь: впровадження у навчально-виховний процес усіх інновацій здійсню валось під досить значним тиском і супроводжувалось високим рівнем контролю. За виконане педагоги звітувались перед контролюючими органами (заступника ми директора навчальних закладів, методистами й ін спекторами відділів освіти та ін.). Наприклад, під час тотального впровадження у навчальний процес техні чних засобів навчання (ТЗН) учитель робив відповід ний запис про використання на конкретному уроці графопроектора, діапроектора, програвача, кіноапара та тощо у класному журналі (у тій графі, де записується тема уроку). Додатково це ще робилось в окремому журналі використання ТЗН. І лише через декілька де сятків років прийшли до висновку стосовно необхідно сті оптимального їх використання.
Повертаючись до означеної в заголовку статті про блеми, хочеться сказати, щодо цього часу ще не існує чіткого розуміння ні дидактичних можливостей ІКТ, ні їх ролі в навчально-виховному процесі. За відсут ності цієї чіткості ІКТ досить часто безпідставно ста влять до одного ряду з широко розрекламованими методичними прийомами типу «Ажурна пилка», «Кубування», «Акваріум», «Мікрофон» та ін.
Спробуємо ж розібратись, які потенційні дидакти чні можливості мають ІКТ ті яка їх роль у навчально-виховному процесі. У зв'язку з тим, що автор за першою професією вчитель фізики, у статті переважатимуть приклади, що стосуються саме цього навчального предмету. Друга професія — психолога, дозволить розгля нути дану проблему під кутом зору даної науки.
Розглянемо спочатку можливості самого персона- льаого комп'ютера (ПК) з його програмним забезпечен ням (ПЗ). Очевидно, що цей технічний пристрій з ПЗ може використовуватись як звичайний ПЗН, що дозво ляє демонструвати записа ні на відповідних носіях гра фічні зображення (статичні й динамічні) і прослуховувати фонограми. Навряд чиї можна заперечити, що в цьому відношенні можливості ПК значно перевищу ють можливості всіх відомих на даний час традицій них ТЗН, і він не є таким І складним у користуванні як будь-який з кіноапаратів (варто пригадати процес заправляння кінострічки). Окрім того, побоювання стосовно того, що навчальний процес не буде вже мати такої, як це було раніше, кі лькості навчальних фільмів, виявились безпідстав ними. За потреби будь-які фільми, що записані на плівкових носіях, досить легко перетворюються на відеофільми. Окрім того, зараз уже створено й продо вжують створюватись нові відеофільми, зміст яких задовольняє потреби навчально-виховного процесу з усіх предметів. Значну кількість наукових та науко во-популярних фільмів за допомогою TV-тюнера мо жна записати під час перегляду телепередач таких телеканалів, як, наприклад, «Discovery». На даний час чимало вчителів уже мають власні відеотеки з такою кількістю відеофільмів, про яку декілька десятиліть тому не можна було й мріяти.
Те ж саме можна сказати й стосовно статичних зо бражень: діафільми і тематичні набори слайдів зали шились у пам'яті старшого покоління вчителів важли вим дидактичним засобом. В останні роки вони були ус пішно заміжні більш якісними аналогічними за результатом дії засобами. Це стосується як інформаційної, так і апаратної сторін. Електронні графічні зображення (фотознімки і векторна графіка) без особливих трудно щів можуть створюватись самим учителем або учнями. Вони легко тиражуються й демонструються на моніто рі ПК або ж проектуються на екран за допомогою му льтимедійних проекторів.
Не можна водночас не згадати й про нинішнє захо плення комп'ютерними презентаціями. Вони досить легко створюються у редакторі Power Point і, набувши нових, позитивних якостей, успішно витіснили з на вчального процесу славнозвісний учнівський реферат. З одного боку, у цьому немє нічого й негативного, адже комп'ютерна презентація має досить гарні навігацій ні можливості, її демонстрування може супроводжува тись різноманітними ефектами. Вона може містити в собі не лише статичні, а й динамічні зображення (ані мації, відеофрагменти), може мати звуковий супро від, демонструватись у заданому часовому режимі те ін. Уже є значна кількість презентацій, які можна вико ристовувати як на уроці, так і в позаурочній роботі з будь-якого предмету. Окрім цього, практично кожен учитель, як і його учні, можуть створювати ці засоби самостійно. Проте декілька порад автора, можливо стануть у пригоді тим, хто надмірно захоплюється тими засобами, які все більше витісняють традиційні наочні посібники.
1. Презентації не повинні містити багато тексту. У навчальних презентаціях не завжди доцільно засто совувати ефекти повертання тексту, тощо. Презентувати слід не можливості ком п'ютера й відповідного програмного забезпечення, а те, що доповнює, збагачує усне повідомлення люди ни (учителя або учня).
2. Якщо ми погоджуємося з тим, що презентація — це новий вид наочності, то слід буде висловити й ще од не застереження, яке базується на серйозному науково му підґрунті. У своїй праці «Проблеми навчання та ро зумового розвитку у шкільному віці» відомий психолог JI. С. Виготський пише, що така система навчання, яка базується виключно на наочності, і виключає з ви кладання все, що пов'язане з абстрактним мисленням, не лише не допомагає дитині подолати свій природній недолік, але ще й закріплює цей недолік, привчаючи ди тину виключно до наочного мислення і заглушує в ньо му ті слабі початки абстрактного мислення, які все ж є у такої дитини» [1]. Хоча цей суперечить сформованим у нашій свідомості уявленням стосовно використання у навчальному процесі наочності (чим більше, тим кра ще), проте до думки психолога все ж таки краще при слухатись хоча б для того, щоб наші учні позитивно відносились не лише до тієї книжки, на сторінках якої багато малюнків, а оцінювали її за змістом.
3. Хочеться також висловити думку й стосовно того, що надмірне використання в навчальному про цесі наочності стримує розвиток у дитини творчої уяви. Дитині слід надавати можливість створювати відповідні образи самостійно. Пояснимо це на тако му прикладі. Коли людина читає відповідний літера турний твір, наприклад «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа і Євгена Петрова, не переглянувши попередньо відповідний кінофільм, то в уяві вимальовується, створюється власний образ головного його героя—Ос тапа Бендера. І цей образ буде триматись у п пам'яті. Якщо ж дитина спочатку перегляне фільм, а пізніше буде читати цей твір, то в прочитанному вона вже бу де бачити той образ, який запропонований кіноре жисером, який був побудований його творчою уявою (під нього й підбирається відповідний актор).
4. Автор не може не звернути увагу й на інформацій не навантаження процесу опрацювання графічної ін формації. Графічний образ формується за допомогою значної кількості даних, що видно, навіть із обсягів гра фічних файлів і вимагає значного ресурсу процесора ЕОМ і кори головного мозку людини для їх опрацю вання. Для кращого розуміння сказаного скористаємо ся машинним аналогом кори головного мозку людини — ПК. Відкриємо в програмі Photoshop певний графі чний файл і будемо його редагувати, тобто змінювати. Натиснемо клавіші Ctrl+Alt+Delete і у вікні диспетче ра задач увімкнемо кнопку Швидкодія. Рухаючи пен зликом по зображенню, ми побачимо, що процесор ПК буде завантажений майже повністю (залежно від типу процесора). Те ж саме можна сказати й стосовно сприйняття й опрацювання графічного зображення мозком людини. Особливо це відчувається у випадку динамічних зображень. Якщо ж до процесу обробки да них, що формують графічний образ або беруть участь у його сприйнятті, додати ще психологічний фактор сприйняття подібної інформації, який пов'язаний з емоціями, то ми легко зрозуміємо, чому після перегля ду півторагодинного фільму людина стає надзвичайно стомленою. Очевидно, що ц е необхідно враховувати, ви користовуючи сучасні мультимедійні засоби у навча льно-виховному процесі.
Згадана вище проблема розвитку творчої уяви не дозволяє автору обійти увагою більш загальну щодо цього проблему — проблему розвитку творчих здібно стей учнів. Можливості електронно-обчислювальної техніки (ЕОМ) для розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання фізики не були поза увагою авто ра під час виконання ним докторського дослідження і в дещо скороченому варіанті знайшли своє відобра ження у його публікаціях, зокрема у відповідній стат ті [3]. ЕОМ може допомагати людині створювати ори гінальний продукт, проте на даний час ще не отрима но даних стосовно самостійного здійснення нею тво рчої діяльності. Домінуюча роль у творчості поки-що належить людині, як найскладнішій багатофункці ональній системі. Усі ж створювані людиною систе ми не можуть вийти за межі її знань й уявлень, тому рівень їх функціональної спроможності завжди зали шатиметься нижче, ніж у людини. «Обчислювальні машини, — пише X. Дрейфус, — можуть мати спра ву лише з фактами, але ж людина джерело фактів — являє собою не факт і не безліч фактів, а істота, яка створює в процесі свого життя в світі і саму себе і сам світ фактів» [6, с. 264]. Не менш чітку стосовно цієї проблеми думку висловив і відомий математик А. М. Колмогоров, звертаючи при цьому увагу на значні труднощі, з якими зустрінеться людина, яка візьметься за створення здатної до творчості машини. «Можливо, — пише він, — що автомат, який здатний писати вірші на рівні великих поетів, не можна побу дувати простіше, ніж змоделювавши весь розвиток су спільства, у якому поети реально розвиваються» [7].
Наступне застосування ПК — як інструмент, який допомагає виконувати експериментальні дослідження астрономічних, фізичних, біологічних та хімічних явищ. ПК з підключеними до нього різноманітними датчиками перетворюється у пристрій, що дозволяє зні мати значення відповідних фізичних величин з одно часною обробкою отриманих даних і їх графічному представленні на моніторі або папері. Це значною мі рою підвищує якість виконання лабораторних або де монстраційних досліджень. Простішим випадком є обробка даних експерименту в електронних таблицях з побудовою графіків, обчисленням похибок тощо.
Ще один із можливих напрямків використання ПК полягає у виконанні досліджень явищ природи. Межа йде про окреме чи одночасне використання ПК та цифрової фото-відеотехніки ОУеЬ-камери, фотоапарату і відеокамери) [2]. За допомогою названих пристроїв можна отримати статичні або динамічні зображення перебігу певних явищ природи з наступною їх обробкою на ПК з використанням відповідних графічних редакторів. Такий процес дозволяє нам виділити в зображенні від повідного явища те, що погребує більш пристальної уваги дослідника.
Ще один із можливих напрямків використання ПК
— це моделювання фізичних, біологічних або ж хімі чних явищ. Простішим стосовно цього є процес ство рення комп'ютерних анімацій. Створене учнем дина мічне зображення роботи двигуна внутрішнього зго ряння (анімація) буде свідчити про рівень розуміння ним відповідного матеріалу, а сама анімація, як мо дель даного пристрою, може використовуватись на на ступних заняттях.
Не можна залишити поза увагою й мережу Інтернет, яка вже надійно увійшла в життя людей. Вона значно розширила їх комунікаційні можливості, що відкрила доступ до бібліотечних і відеоресурсів, дозволяють отри мати інформацію про наукові досягнення в усіх галузях науки та ін. Надзвичайно важливою стала в даний час можливість здійснення через відповідні Інтернет-ресурси патентного пошуку [4,5], який є обов'язковим під час оформлення документів на потенційний винахід, на писання наукових статей тощо. Водночас слід мати на увазі й те, що мережа Інтернет сприяє отримувати суб'єк там навчання й ті готові матеріали, якими вони звітуються за виконану роботу перед учителями. У першу чергу, такими матеріалами є згадані вище реферати, твори з лі тератури, виконані іншою людиною контрольні роботи, комп'ютерні презентації, анімації тощо. ОпИпе-спіл- кування, наприклад, дозволяє учню досить швидко отримати розв'язання будь-якої навчальної задачі з ма тематики, фізики, хімії та інших предметів.
Література
1. Выготский Л. С. Проблемы обучения и умственного развития в школьном возрасте. — В кн.: Хрестоматия по психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/Сост. В. В. Мироне- нко; Под ред. А. В. Петровского. — 2-е изд. перераб. и доп.
— М.: Просвещение, 1987. — 447 с..
2. Давиденко А. А. Використання цифрової фототехніки у науко вих дослідженнях. — Розділ IV книги «Використання сучасних інформаційних технологій при підтримці процесу навчання обдарованої молоді» / за ред. С.О.Довгого та А.Є.Стрижака
— K.: Інформ.системи, 2009. — С. 159-170.
3. Давиденко А. А. Можливості ЕОМ щодо творчості // Наукові записки. Випуск 51. Серія: Педагогічні науки. — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2003. — Частина 1. — 219 с.
А. Давиденко А. А. Науково-технічна творчість учнів: навчально-ме- тодичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів. — Ніжин: ТОВ Видавництво «Аспект Поліграф», 2010. Ц ЇЩс.
5. Давиденко А. А. Развитие творческих способностей учащих ся в процессе ознакомления с патентной информацией // Физика в школе и ВУЗе: Международный сборник научных ста тей. — Выпуск 8. — СПб.: Изд-во БРАН, 2008. — 217с.
6. ДрейфусX. Чего не могут вычислительные машины: критика искусственного разума. — М.: Прогресс, 1978. — 334с.
7. Колмогоров А. Н. Жизнь и мышление с точки зрения киберне тики. —В кн. Опарин А. И. Жизнь, ее соотношение с другими фо рмами материи. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 1-11.
Автор: Давиденко A.A.