Педагогічне проектування є діяльністю, що здійснюється в умовах освітнього процесу і спрямовується на забезпечення ефективного функціонування навчально-виховного процесу та забезпечує його розвиток.
Цілеспрямована діяльність зумовлена необхідністю розв'язання актуальної проблеми, має творчій характер, а в освітній галузі - ціннісні орієнтації. Результатом діяльності педагогічного    проектування    буде    модель    об'єкта педагогічної діяльності, якій притаманні системні  властивості, яка базується на педагогічних новаціях, тому що в її основі лежить новий спосіб розв'язання проблеми Педагогічне проектування передбачає й можливі варіанти використання.  
Суть проектування - у виконанні соціального замовлення, що потребує ретельної конкретизації, тобто своєрідного прогнозу щодо того, чи можна взагалі досягти мети та якими саме методами.
У   1972  році  Паоло   Фрейре  назвав  традиційну педагогіку односторонньою передачею знань:
•    учитель навчає - учень навчається;
•    учитель знає все - учень не знає нічого;
•    учитель думає - учень відтворює знання, отримвши їх у готовому вигляді;
•    учитель говорить - учень слухає;
•    учитель керує - учень підпорядковується;
•    учитель вибирає - учень приймає;
•    учитель активний - учень пасивний;
•    учитель визначає зміст навчання - учень до ного пристосовуєшся;
•    учитель авторитарний - учень не має вільного вибору
•    учитель є суб'єктом - учень об'єктом навчання.

На жаль, це є актуальним і сьогодні. Саме метод проектів дозволяє відійти від традиціоналізму в навчанні
Слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий уперед». Це цільовий акт діяльності, в основі якою - інтереси учня. Фактично, проект - це будь який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації
Проект може здійснювати вчитель у процесі власної професійної діяльності, а може й учень - як індивідуально так і під керівництвом учителя.
Увів поняття «метод проектів», науково описав його спробував    класифікувати    американський    професор В.Кільпатрик. Він визначив основним завданням школи «виховання вільних громадян», яке має складатися з системи цільових проектів». Саме В.Кільпатрик виокремив чотири типи шкільних проектів:
1.    Втілення ідеї (або плану) в зовнішню форму.
2.    Отримання естетичної насолоди.
3.    Подолання інтелектуальної перепони.
4.    Здобуття нових знань та досвіду.
При використанні в навчанні методу проектів змінюються стосунки між учителем та учнями:
•    учень визначає мету діяльності - учитель допомагає йому в цьому;
•    учень відкриває нові знання - учитель рекомендує джерело для їх здобуття;
•    учень експериментує - учитель розкриває можливі форми й методи експерименту, допомагає організовувати навчально-трудову діяльність;
•    учень вибирає - учитель сприяє прогнозуванню результатів вибору;
•    учень активний - учитель створює умови для прояву активності;
•    учень - суб'єкт навчання, учитель - партнер;
•    учень несе відповідальність за результати своєї діяльності - учитель допомагає отримати результати й виявити способи вдосконалення діяльності.
Цей метод полягає у вирішенні певної проблеми, що потребує використання різноманітних методів, засобів навчання та інтегрування знань, умінь, навичок із різних галузей науки, техніки, творчості.
В основі методу проектів лежить проблемне навчання, зокрема:
•    проблемно-пошукове;
•    проблемно-розвивальне;
•    продуктивне;
•    творче;
•    евристичне.
Отже, проектне навчання - це цілісна дидактична система. яка ґрунтується на логіко-психологічних закономірностях творчого засвоєння знань у навчальній діяльності.
Педагогічна цінність методу проектів полягає в тому, що він, будучи методом практичної цілеспрямованої дії. відкриває можливості формування особистого життєвого досвіду дитини у взаємодії з довкіллям.
Це педагогічна технологія, яка активізує суб'єктивну позицію дитини в педагогічному процесі, вихдячи з дитячих потреб і інтересів, вікових та індивідуальних особливостей малюка, стимулює дитячу самодіяльність. Метод проектів виводить педагогічний процес зі стіп дитячого закладу в довкілля, природне та соціальні-середовище.
Крім того, цей метод сприяє актуалізації знань, умінь, навичок дитини, їх практичному використанню у взаємодії з навколишнім середовищем. Він стимулює потреби дитини в самореалізації, самовираженні, в творчій особистісно та суспільно значимій діяльності; дозволяє поєднувати и педагогічному процесі колективне та індивідуальне. Це технологія, яка забезпечує розвиток особистості дитини, дозволяє вести учня сходинками розвитку - від проекту до проекту.

Орієнтовний перелік обов'язкових критеріальних вимого до сучасного
тлумачення проективної технології:
?    Наявність освітньої проблеми, складність та актуальність якої відповідає навчальним запитам м життєвим потребам учнів;
?    Дослідницький характер пошуку шляхів вирішеним проблеми;
?    Структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;
?    Моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми;
?    Постановка проблеми;
?    Дослідження;
?    Пошук шляхів розв'язання;
?    Експертиза та апробація версій;
?    Конструювання підсумкового проект}7 (чи його варіантів);
?    Захист проекту;
?    Корекція та впровадження;
?    Самодіяльний характер творчої активності учнів;
?    Практичне чи теоретичне (але обов'язково прикладне) значення результату діяльності проекту) та готовність до застосування (впровадження);
?    Педагогічна цінність діяльності (учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, оволодівають необхідними способами мислення та дій).