Стаття підносить проблему участі педагога в різних формах діяльності як можливість підвищення його професійного рівня, як прирощення предметного знання в комунікативному освітньому середовищі післядипломного навчання, як удосконалення особистості учителя через взаємодію суб’єктних та рефлексивних конструктів професійно-педагогічної культури.
Ключові слова: підвищення рівня кваліфікації, професійний рівень, освітнє середовище.
The article touches upon the problem of teacher’s taking part in different forms of activity as a possibility of increase of his professional level, as developing of subject knowledge in communicative educational surrounding of post graduation training, as improvement of teacher’s personality through cooperation of subjective and reflex constructions of teaching professional culture.
Key words: increase of a qualification level, a professional level, educational surrounding.
Докорінні зміни в суспільстві створили реальні передумови для перетворення системи освіти з унітарної і жорстоко регламентованої в демократичну та багатоваріативну. Учитель як суб’єкт педагогічного процесу є головною діючою особою будь-яких перетворень у системі освіти, особистістю зі сформованим освітнім мисленням, зорієнтованою на збереження й удосконалення природи людини, яка навчається, на її саморозвиток і зростання. Практика стверджує, що джерела саморозвитку школи й освіти в цілому знаходяться в інтелектуально-творчому потенціалі, професіоналізмі вчителя, його педагогічній культурі. Взаєморозуміння й спілкування, нарешті готовність до педагогічної творчості – саме такий зміст вкладали в поняття «емоційна культура вчителя» представники гуманістичної педагогіки Я.Коменський, Г.Песталоцці, А.Дистервег, К.Ушинський, Я.Корчак, А.Макаренко, В.Сухомлинський та інші. Актуалізує проблему даного дослідження виникнення потреби в учителеві, який володіє сучасними педагогічними технологіями, здатний до різних нововведень, які можуть стати інтелектуальним підгрунтям для нової школи. Такою основою є гуманістична педагогіка особистісно орієнтованого навчання, що розглядає освіту як процес, у центрі якого знаходиться особистість дитини.
Праці М.Морозова, В.Мартинюк, В.Овчинникова, А.Шуміліна присвячені теорії творчості. Праці В.Біблера, І.Волкова, А.Виготського, О.Леонтьєва, О.Лук, В.Моляко, Я.Пономарьова, В.Чудновського, В.Юркевича дають можливість зрозуміти шляхи та умови розвитку творчих якостей педагога. Ідея комунікативного забезпечення уроку вперше висунута В.Кан-Каликом [8, 9], Л.Виготським обґрунтована думка про дві взаємозв’язані зони розвитку – актуального та найближчого [7]. Проблемою педагогічного спілкування з учнями займалися В.Сухомлинський, Кан-Калик, В.Коротов та інші [8-10, 13]. Л.Вагнера цікавила педагогіка здібностей у цілому [6], а Г.Кудіну [11] та З.Новолянську літературних здібностей педагога зокрема. Певний вклад у розробку концепції підвищення кваліфікації педагогічних кадрів внесений Ю.Бабанським, В.Бондарем, Н.Бондаренко, Д.Богоявленською тощо [1, 2, 4, 5]. Зазначених дослідників цікавила проблема прирощення предметного знання в комунікативному середовищі післядипломного навчання через створення таких контекстів, як: смисловий, нормативний, діалектний як умов формування професіоналізму.
«Сьогодні, коли процес гуманізації та гуманітаризації навчального процесу набуває розвою, настала нагальна потреба в розширенні меж гуманітарної освіти, в інтенсивному розвитку широкого інтелектуального потенціалу кожної учнівської особистості, активізації та інтенсифікації мисленнєвої діяльності на всіх етапах навчання» [12, с. 163]. Учитель зобов'язаний бути співтворцем, доброзичливо налаштованим, бути розкутим, відкритим, подавати зразок творчого підходу до вирішення певної проблеми.
«У період становлення нової світоглядної парадигми, коли значення інтелектуального та духовного відродження стає дедалі актуальним, висуваються нові вимоги до особистості вчителя, бо він є важливою ланкою в процесі передачі знань, філософських ідей та культурних здібностей» [3, с. 40].
Формування і розвиток системи підвищення кваліфікації педагогів як теоретичних конструктів педагогічної акмеології (професійний розвиток, професіоналізм, компетентність) тривали століттями. Формування професіоналізму учителя – це послідовне осмислення власної стратегії поведінки, у ході якого розвиваються креативні для самих педагогів та користувачів структури мислення. Праця вчителя як найскладніша психічна діяльність багатовимірного простору складається з трьох взаємозалежних структурних
вимірів готовності до самореалізації:
– особистості вчителя з наявною позитивною «Я-концепцією»;
– педагогічної діяльності як компонента мотиваційно-спрямованої сфери;
– педагогічного спілкування як комунікативної підструктури зі здатністю до цілепокладання, емпатії, самовладання.
Звідси, професіоналізм педагога розглядається нами як система ціннісно-цільових, когнітивних домінант, що виявляються в креативній модифікації творчого освітньо-виховного середовища. Рефлексія складових професіоналізму здійснюється через діалектичну єдність онтологічної (осмислює буття особистості педагога в динамічному соціокультурному освітньому середовищі), гносеологічної (складова дослідження зорієнтована на рефлексію філософських, соціальних, екологічних, психолого-педагогічних проблем професіоналізму педагога, визначення предметного поля окреслених напрямків), аксіологічної (духовно-ціннісні аспекти особистісного виміру професіоналізму і цілепокладання, норми, пріоритетні орієнтири та смисли особистості педагога), праксеологічної (аналізує методичні аспекти професіоналізму як соціокультурного феномену) підсистем.
Стратегічна лінія діяльності вчителя – формування особистості учня. Смислом життя в стратегії успіху є сходження людини до вершини життя, що являє собою суспільну значущість. Загальна стратегія вчителя – його надзавдання, полягає в тому, щоб залучити учня до активної та самостійної діяльності сформувати його як суб'єкта навчальної діяльності.
Проведений моніторинг переконав у бажанні педагогів підняти свій професійний рівень. Вони продемонстрували свою педагогічну майстерність у багатьох заходах, зокрема: засіданнях кафедр з тематикою: «Моделювання уроків з використанням елементів критичного мислення», «Мовна гра як засіб реалізації мовних умінь учнів», у роботі Школи молодого учителя, на засіданнях творчих груп «Моніторинг компетентностей учнів», «Організація самоосвітньої діяльності у процесі навчання», «Вживання граматичних структур за комунікативною методикою» (для вчителів іноземних мов), «Новітні технології у викладанні образотворчого мистецтва», у роботі практичних семінарів «Моніторинг математичних та мовленнєвих якостей освіти молодших школярів», «Популяризація педагогічних знань серед учителів району з проблеми формування ключових компетентностей учнів», «Особливості навчання іноземної мови в контексті компетентнісно орієнтованого підходу», у роботі випереджаючого семінару «Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес», на консультаціях «Виховання учнів на сімейних традиціях. Моделювання уроку», «Методика проведення позакласних заходів», у педагогічній виставці «Нетрадиційні форми та методи організації уроку та позакласних заходів», на засіданнях міжшкільного дискусійного клубу «Мистецтво як засіб активізації і розвитку творчих здібностей дітей», «Кейс-метод і метод Сократа», «Моніторинг результативності уроків природознавства при систематичному використанні інтерактивного підходу до навчання молодших школярів», на практичних заняттях «Прийоми навчання розв’язання задач на уроках географії», «Конструйовані матеріали та їх вибір (на уроках обслуговуючої праці)», «Організація і проведення змагань «Старти надій», «Крок до здоров’я». Педагоги – активні учасники програми «Партнерство середніх шкіл».
Звідси, управлінська інформація класифікується за різними параметрами, зокрема за пріоритетними аспектами управління диференціацією і профілізацією навчання, національним, громадянським, інтелектуальним, екологічним, естетичним та іншими видами виховання учнів, гуманізацією, гуманітаризацією, демократизацією навчання і виховання школярів тощо.
Педагогічна рада є такою формою вияву педагогічної особистості, на якій досвід кожного учителя стає відкритим для колег. У такий спосіб відбувається процес розповсюдження кращого з роботи педагогів, застосування почутого спочатку на репродуктивному рівні, а потім удосконалення настільки, наскільки дозволяє рівень педагогічної майстерності. До організації такої форми вияву педагогічної майстерності підходимо творчо, урізноманітнюючи їх, удосконалюючи. Це і багатоступенева педрада, дослідження в групах; педрада-аукціон, педрада-експлікація (процес, у результаті якого розкривається зміст), педрада-диспут, педрада-ділова гра, «Карусель», «Акваріум», «Діамант», «Методичний день», творча гра «Реклама», мала педагогічна рада, науково-методична рада, усний журнал, творчий звіт, захист інновацій, лабораторія, семінар, семінар-практикум, конференція, педагогічний ринг, банк ідей, «Мозкова атака», «Вертушка», педрада-практикум, педрада-дослідження, конференц-рада, а також можлива їх комбінація: педрада-диспут з елементами ділової гри, багатоступенева з дослідженням у групах тощо. Педрада виконує такі функції:
а) планово-простатичну;
б) мотиваційно-цільову;
в) інформаційно-аналітичну;
г) діагностичну;
д) комунікаційну;
є) методичну.
Нами були проведені такі педради, як:
1) педрада «Банк ідей» – «Розвиток педагогічної майстерності вчителів».
Форма проведення: у вигляді ділової гри з елементами експлікації (процесу, у результаті якого розкривається зміст).
Епіграф педради: «Педагогічна творчість – це здатність допомогти учневі пізнати свій внутрішній світ, перш за все розум». (В.Сухомлинський)
Підготовка до педради:
- захист ідей і знахідок під девізом «Творчість учителя – основа поліпшення навчально-виховного процесу»;
- проблемний стіл «Творчість учителя та учнів на уроці»;
- творча гра «Реклама».
2) педрада «Методичний день» – «Сучасний урок. Проблеми, пошуки, знахідки, перспективи».
Підготовка до зазначеної педради: засідання дискусійного клубу: «Як зробити сучасний урок джерелом радісної та натхненної праці учнів, школою самостійності та творчості?»
Форма проведення педради: багатоступенева із дослідженням у групах.
Девіз педради: «До хорошого уроку вчитель готується все життя...» (В.Сухомлинський)
Плакат зі словами Ш.Амонашвілі:
«Урок! Ти живеш у моєму серці, в моїй голові. Я тебе обдумую, планую, проводжу!
Урок! Ти казковий метелик, якого необхідно добре розглянути.
Урок! Ти посланець майбутнього – мудрість, оскільки коли ти в класі, то наші думки розширюються, прискорюються, ти швидкісна дорога, єдино вірна, яка веде кожного з нас до людяності, до своєї особистості.
Я, учитель, кланяюсь уроку, твоїй могутності, твоєму серцю, твоїй душі».
3) педрада «Ділова гра» – «Актуальні питання наступності в організації та змісті дошкільної та початкової освіти».
Форми проведення: методичний міст.
Епіграф педради: «Любіть дитинство, стимулюйте його ігри, його милий інстинкт. Хто із нас іноді не жалкував про той вік, коли на вустах вічно сміх, а на душі завжди мир!» (Ж-Ж.Руссо)
Підготовка до педради:
- рекламний стенд «Дискусійна трибуна педради»;
- педагогічний консиліум «Спадкоємність у навчанні між дошкільною та початковою ланкою»;
- круглий стіл «Соціолінгвістика як розвиток культурологічної компетенції»;
- виставка зразків творчих наробок учителів «Зробимо урок цікавим (інтегрований дидактичний матеріал з розвитку мовленнєвої компетентності учнів)».
Також широко практикуються такі форми проведення роботи з підвищення педагогічної майстерності, як:
Наради при директорові з тематики «Шляхи підвищення ефективності уроку». Питання для обговорення були обрані такі:
- урок як основна форма організації навчального процесу;
- основні вимоги до змісту сучасного уроку;
- принципи навчання та їх реалізація на уроці;
- методи і прийоми навчання, педагогічно доцільний відбір і поєднання їх з метою організації активної пізнавальної діяльності;
- організаційний аспект уроку, типи уроків та їхня структура;
- особливості проведення уроку в умовах кабінетної системи;
- система роботи педколективу з питань підвищення якості та ефективності уроку.
Нарада «Удосконалення підготовки вчителя до уроку».
Підготовка до наради:
1. Звіт завідувачів кафедр, керівників творчих груп про піднесення ефективності уроку.
2. Дискусія «Урок учора, сьогодні, завтра».
3. Тиждень педагогічної майстерності «Учитель – майстер на уроці».
4. Проведення панорами відкритих уроків.
5. Обмін досвідом.
6. Перегляд відеозапису фрагментів уроків.
7. «Шляпна дискусія».
Нарада «Педагогіка співробітництва – реальний шлях до ствердження демократії і гуманізму в шкільному житті».
Питання для обговорення:
- як виникла педагогіка співробітництва;
- у чому педагогіка співробітництва протистоїть нашій традиційній педагогіці;
- що таке педагогіка співробітництва, який її основний зміст, програма;
- педагогіка співробітництва – вираження ідеології педагогічної науки і практики;
- педагогіка співробітництва – педагогіка стосунків на основі поваги до особистості кожного учня, його інтересів і запитів, визначення цінності особистості, її рівноправності й свободи в шкільному житті;
- педагогіка співробітництва – це співробітництво, яке об'єднує в єдиний колектив учителів, учнів і батьків, котрі творчо осмислюють шкільне життя;
- педагогіка співробітництва – це творче самоуправління дорослих та дітей.
Нарада «Розвиток педагогічної майстерності в колективі вчителів спеціалізованої гуманітарної школи».
Питання для обговорення:
- що таке педагогічна майстерність?;
- педагогічна «техніка» і педагогічна «технологія»;
- педагогічне мистецтво і педагогічна майстерність.
Нарада «Самоосвіта – основний шлях здобування психолого-педагогічних і наукових знань, одна із основ складових удосконалення майстерності вчителя».
Питання для обговорення:
- розвиток практичних педагогічних умінь;
- спілкування з учнями як педагогічна проблема;
- самовивчення особистості та складання програми самовиховання педагога;
- засідання круглого столу «Розвиток креативного мислення учнів під час вивчення нового матеріалу».
Підготовка до наради:
1. Проблемний стіл «Подолання інертності та консерватизму педагогічного мислення, розвиток творчого потенціалу вчителя».
Епіграф до заходу: «Набагато складніше побачити проблему, ніж розв’язати її. Для першого потрібна творча уява, а для другого – лише вміння». (Д.Бернал)
2. Технологічна карта роботи над проблемними питаннями.
3. Майстер-класи з питання «Елементи нетрадиційності на уроках».
Нарада «Творча реалізація психолого-педагогічних механізмів створення ситуації успіху в навчальній діяльності учнів, які слабо встигають та мають відхилення в поведінці». (Спільна робота вчителів, психолога, батьків.)
Епіграф: «Боги і діти живуть там, де їх хвалять». (Гомер)
Підготовка:
- Конференція «Образ школи нового типу на зламі століть: місія, цінності, перспектива».
- Психолого-педагогічний консиліум «Щоб надати своєму життю сенс, людина повинна поставити перед собою мету, яка перевершує її здібності» (К.Ушинський).
- Дискусійні гойдалки «Життя досягає своїх вершин у ті хвилини, коли всі його сили спрямовуються на здійснення поставленої перед ним мети» (Дж.Лондон).
- Робота проблемних груп «Адаптуюча педагогіка: робота з дітьми, схильними «до девіантної поведінки».
- Тренінгові вправи «Репрезентуй свого колегу».
- Дискусія «Навіть найвдаліша структура уроку не може бути усталеною. Урок – це педагогічний витвір, а вчитель є його творцем» (Н.Мурашко).
Учителями рекомендується проводити такі форми роботи, як: «Педагогічні вечорниці», де в «гості» приходять з усім найкращим, що напрацьовано кожним учителем; трибуна передового досвіду «Творча діяльність вчителя як засіб формування міцності знань школярів при вивченні курсу за вибором «Основи виразного читання»; моделювання уроків із застосуванням інтерактивних технологій на засіданнях педагогічної майстерні «Ваша величність урок…», «Методичний орієнтир», «Мистецтво управління». Наведені форми роботи дають можливість краще простежити за зростанням творчої майстерності вчителя, про що свідчать такі результати: підняли свій професійний рівень через планову курсову підготовку всі члени педагогічного колективу, через позачергове прослуховування курсів підвищення кваліфікації – 31%, за різними аспектами:
- з методики викладання суміжної до основного навантаження дисципліни: народознавства – 6%, українознавства – 6%, з ведення курсів за вибором, факультативів – 15%; з підвищення рівня ділового мовлення – 9%; з оволодіння термінологічною предметною технікою в класах з поглибленим вивченням предметів – 12%; з підвищення рівня мовленнєвої компетентності вчителів різних дисциплін, що працюють у класах з різними мовами викладання: російською та українською – 15%;
- з технології складання скоректованих і авторських програм – 9%;
- через участь у конкурсі «Учитель року» як форму позачергової атестації – 30%; через участь у різних творчих конкурсах Міжнародного рівня – 3%, Всеукраїнського рівня – 3%, регіонального – 4%; через участь в авторських семінарах з подальшим одержанням сертифікатів слухачів – 21%, «Майстер-клас» – 6%; через одержання другої освіти – 21% педагогів; через розширення вчителем знань з методики ведення занять у групі продовженого дня – 9% педагогів; навчання в магістратурі – 8% педагогів з виконанням дослідних робіт за такою тематикою, як:
1) Гуманістичні принципи управління сучасною загальноосвітньою школою.
2) Діагностично-корекційна робота в загальноосвітніх закладах гуманітарного профілю.
3) Управлінські дії з проведення здоров’язбережуючих заходів у загальноосвітніх закладах гуманітарної спрямованості.
Таким чином, для педагогів, що здійснюють свою професійну діяльність у створеному творчому освітньо-виховному середовищі закладів освіти, характерна спрямованість на реалізацію «само» – самоосвіту, самооцінку, самоідентифікацію тощо, тобто перебудову своїх особистісних якостей. Учитель виступає активним творцем творчого освітньо-виховного середовища, яке, у свою чергу, надає можливість педагогу не лише постійно збагачувати внутрішню інформаційну базу, а й осмислювати досвід, рефлексувати смисли та цінності індивідуальної професійної діяльності, усього педагогічного колективу, інших освітніх закладів. Педагогічна діяльність спрямована на те, щоб вся система освіти – урочна, позаурочна, позанавчальна, позашкільна, навчальна, виховна і розвиваюча трансформувалися у своєрідне соціальне сходження, відтворення творчих якостей усіх учасників навчально-виховного процесу.