Робота з батьками ВИХОВАННЯ БЕЗ ГРУБОСТІ й ЖОРСТОКОСТІ

Батьківські збори з дітьми

Стосунки батьків і дітей мають будуватися на взаємній повазі. Дорослим варто пам'ятати, що, вдаючись до грубощів чи фізичних покарань, вони власноруч руйнують духовний зв'язок з дитиною, боляче вражають її по­чуття власної гідності. Обговорюючи під час батьківських зборів різні життєві ситуації, слухаючи дітей, мами й тата зможуть переосмислити свої виховні методи і знайти альтернативи покаран­ню, відкрити для себе шляхи виховання дітей без крику, образ, жорстокості

Хід зборів і. Вступна частина

  1. Проблемне питання

На дошці записані слова "грубість", "жорстокість".

  • — Прочитайте ці слова і поясніть їх значення. Учні пояснюють значення слів, наводячи приклади

грубого і жорстокого ставлення.

  1. Інсценізація "Як ми запрошуємо". Обговорення ситуації Орієнтовний зміст інсценізації

До класу заходять двоє хлопчиків. Один звертається до іншого:

  • — Агов, ти! Мерщій ходи гратися зі мною!

Другий хлопчик дивиться розгублено, озирається, ніби шукає підтримки у тих, хто поряд. Учитель звертається до учнів.

  • — Як ви вважаєте, чи можна таким чином запро­шувати до гри?
  • — Що було не так у цьому зверненні?

Після відповідей учнів одна з мам виходить до хлопчиків і пояснює.

  • — Грубість — це безкультурна, неввічлива, непри­язна і негарна поведінка. Грубі слова та вчинки не­привабливі й неприємні, вони можуть легко образити людину. Грубими, брутальними можуть бути думки, слова, дії й навіть жарти.
  • — Подумайте, як можна запросити до гри інакше: ввічливо, доброзичливо.
  1. Робота за сюжетними малюнками

Одна з мам пропонує розглянути малюнки, які ілю­струють прояви жорстокості у стосунках між людьми. Учні пояснюють можливі причини такої поведінки.

Висновок. Якщо дати грубості волю, вона може легко перетворитися на жорстокість.

  1. Основна частина
    1. Бесіда

Батькам разом з дітьми пропонується розкрити тему грубості та жорстокості: які саме слова та дії можна охарактеризувати як грубі чи жорстокі, коли і чому люди до них вдаються. Учні й батьки наводять приклади таких проявів, з якими вони стикались у житті, обговорюють їх, можливо, пропонують варіанти розв 'язання подібних ситуацій.

Висновок. Жорстокість — це дуже грубе і нещадне ставлення до інших. Жорстока людина, завдаючи ін­шим страждань, не знає милосердя, в неї не виникає почуття жалю. Жорстокість починається з грубості й отримання насолоди від приниження інших.

  1. Робота над оповіданням

"Історія про грубий Пасок"

Кілька учнів по черзі читають оповідання.

Історія про грубий Пасок (Скорочено)

У великій шафі на вішаку висів недобрий і грубий шкі­ряний Пасок. Він завжди з великим задоволенням до­помагав дорослим карати малят за непослух, тому ніхто з дітей його не любив. У цій самій шафі на поличці ле­жала Носова Хустинка, яка завжди втішала діток, коли вони плакали. Вона лагідно торкалася обличчя, дбай­ливо витирала носики малюків, якими вони шморгал На Хустинці позолоченими нитками було вишито серце* що плаче. Діти особливо її любили.

Щоразу, коли Пасок виходив із шафи погуляти, лУ нав дитячий плач. І тоді Носова Хустинка поспішала н допомогу до скривджених дітей, витирала їхні сльози.

Робота з батьками

Одного разу до шафи забралася Сіра Миша. їжі їй но вистачало, і вона від голоду почала потроху гризти сво¬їми гострими зубами Пасок. Діти помітили, що Пасок з кожним днем стає все коротшим, та нікому про це не го¬ворили. Вони тільки про всяк випадок прибрали із шафи Носову Хустинку і поклали її на підвіконня

Вишите на Хустинці позолоченими нитками сердечко так виблискувало на сонці, що відразу впало в очі Сороці. Одного разу, коли вікно було відчинене, вона швидко підлетіла до вікна, вхопила сердечко Й утекло до свого гнізда. Діти дуже засмутилися. Хто ж тепер їх буде жа¬літи і заспокоювати?

Довго діти не знали, як їм повернути свою Хустинку. Тим часом грубий Пасок усе зменшувався, аж поки від нього залишилася лише невеличка блискуча бляшка. Тоді діти прив'язали до бляшки довгу міцну нитку і, відчи¬нивши вікно, поклали її на підвіконня. Незабаром прилетіла Сорока, вхопила бляшку і понесла її до свого гнізда. Тепер один кінець довгої нитки, за яку можна було сми¬кати, діти тримали в руках, а інший разом з бляшкою опи¬нився у гнізді Сороки. З цього моменту злодійка втратила спокій і сон. Її гніздо то трусилося, то розгойдувалося. Злякалася Сорока, зрозуміла, що це від чужих речей у неї такий неспокій, і стала все крадене викидати з гнізда.

Урешті-решт улюблена лагідна Хустинка знову опинилася в руках малят. А блискуча бляшка від грубого Паска залишилася висіти, заплутавшись у гіллі. Та діти зовсім не збиралися повертати її додому.

(Михайло Андріанов)

—Які риси характеру притаманні Паскові та Хустинці?

—       Чи можна вважати виправданим покарання Паском, коли діти були неслухняними або робили шкоду?

—       Зникненню якого персонажа ви раділи? Чому?

—       Які почуття у вас виникли, коли Сорока-злодійка викрала Хустинку? Чому?

—       Чи жорстоко вчинили діти, коли стали смикати і трясти за нитку гніздо Сороки?

—       Який інший вихід ви запропонували б дітям?

—       Чи впізнав хтось себе у персонажах оповідання?

  1. Творча робота

Педагог об'єднує батьків і учнів у групи. Вони ма¬ють дати коротку письмову відповідь на запитання.

Орієнтовний зміст запитань

  • Чи правильно чинять дорослі, коли карають дітей паском? Як ви гадаєте, таке покарання — це гру¬бість чи жорстокість?
  • Чи каратимете ви Іншу людину за те, що вона вас но слухає і но виконує ваших вимог? Чи схожа лю¬дина, що карає іншу, на грубий пасок?
  • Як варто діяти батькам, коли їх не слухаються діти? По завершенні роботи групи озвучують свої відповіді.

НІ. Заключна частина

і- Творча робота для учнів "Поради нашим дітям"

Діти переходять до іншого класу, де їм пропону¬ються уявити себе батьками і намалювати /люстра- Цїі'побажання та скласти поради для своїх дітей,

висловивши власні думки щодо покарання та вза¬ємин між батьками і дітьми.

2, Заключна бесіда вчителя з батьками

Діти пізнають світ — це їх потреба і право, це не¬переборна пристрасть, яку слід брати до уваги. Але є речі, з якими дітям взаємодіяти не можна — це не¬безпека для життя та здоров'я. Саме дорослі пови¬нні спостерігати за процесом пізнання й не допус¬кати небезпечних ситуацій. А діти мають розуміти, що заборони батьків, їхня вимогливість, — в інтере¬сах самих малюків, безпеки їхнього життя. Як до¬сягти цього розуміння?

Як же мають діяти батьки у різних життєвих ситуа¬ціях з дітьми? Як запобігти насильству і жорстокості, що застосовуються нібито в інтересах дитини? Пока¬рання за проступок, який дитина здійснила несвідомо, випадково, — яким воно може бути? Чи можна карати дітей, причому в грубій формі, за "невідповідні" думки, за відмінні від наших погляди на життєві ситуації?

Терпіння, доброзичливість завжди дають плоди. Від¬бувається це не відразу, поступово, і лише тоді, коли є довіра. Пасок довіру нищить, і не втішить дитину в такі моменти навіть лагідна хустинка. Це не означає, що слід усе дозволяти. Але забороняти можна без на¬сильства! Потрібні неухильність і послідовність. При¬чому вимоги мають бути з усіх боків єдиними — і від мами, й від тата, й від дідуся, і від бабусі. Доводити до кінця почате слід терпляче і розумно. Це стосується і виконання домашніх завдань, і поведінки в школі та поза нею, і ставлення до домашніх обов'язків та до ін¬ших членів родини... (Батьки діляться досвідом).

Коли дитина пізнає світ, обов'язково поруч з нею має бути дорослий, якому вона довіряє, яким захо¬плюється, якого хоче наслідувати. Якщо ваше дитя віддалиться від вас, то поруч з ним усе одно буде хтось старший, який навчить його "вуличних прему- дрощів" та іншого неподобства. Згадайте, як ви спіл¬куєтеся зі своїми близькими, що при цьому говорите, якими епітетами їх нагороджуєте, як у присутності дітей засуджуєте інших, як про них відгукуєтеся. По¬тім подивіться на дитину — і ви побачите дзеркало, в якому відбиваються ваші слова та дії.

Немає чітких "рецептів" виховання. Але є моральні закони життя. Один з них: "Що посієш, те й пожнеш". І не має значення, в який час ми живемо. Любов, мо¬ральність, чистота, чесність, терпіння — ці чесноти ніколи не втрачають актуальності. Будьмо чесними з собою й дітьми.

Учитель дарує батькам листівки.

Орієнтовний зміст листівки

Народна мудрість говорить: "Якщо хочеш мати ви¬хованих дітей, виховуй самого себе. Діти будуть схо¬жими на тебе".

До класу повертаються діти й зачитують складені поради. 

Джерело: Автор: Олена БРУСЕНЦЕВА, вчитель початкових класів, СЗШ № 91, м. Дніпро Журнал: «Учитель початкової школи», 2017, № 5