Основні напрями розвитку професійної освіти

Сьогодні система професійно-технічної освіти перетворюється з другорядного на істотний компонент освіти. Її цілями є:

• надання молоді, що вперше вступає у трудове життя, широкого кола загальних і професійних знань та навичок, які стануть достатньою ба¬зою для неперервної професійної освіти протягом усього життя;

• забезпечити робітників, які вже працюють, новими навичками та ком-петенціями, необхідними для задоволення постійно оновлюваних по¬треб сучасного високотехнологічного виробництва;

• забезпечення доступу до ринку праці безробітних, що не мають доста¬тньої освіти Професійна освіта нижчого рівня побудована:

• на базі початкової школи, що характерно для багатьох країн, які розвиваються, Азії та Африки. Ці країни відчу¬вають гостру потребу в кваліфікованих робітниках для розвитку своєї промисловості й сільського господарства на сучасній науковій основі. Нерозвиненість системи професійно-технічної підготовки молоді в багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки гальмує їхній рух до економічної самостійності та забезпечен¬ня гідного рівня життя;

• на базі неповної середньої (основної) школи, що досить поширено в європейських державах, а також у тих краї¬нах Азії і Латинської Америки, які досягли значних успіхів у модернізації економіки.

Останнім часом у багатьох європейських країнах простежується тенденція підготовки кваліфікованих робочих кадрів у стаціонарних середніх професійних навчальних закладах.

Середні професійні навчальні заклади різних типів (технікуми, середні професійно-технічні училища, коледжі тощо), які готують фахівців середньої кваліфікації, функціонують у розвинених країнах світу.

Навчальні заклади професійного профілю різноманітні як за спрямованістю і рівнем підготовки, так і за термінами навчання:

• у Великій Британії, Німеччині, Нідерландах і т. і. традиційно склалася та ефективно діє система учнівства на підприємствах з одночасним на¬вчанням підлітків за короткою загальноосвітньою програ¬мою в школі. Ця система регулюється й скеровується державою і протягом тривалого часу забезпечує промисловість кваліфікованими кадрами;

• в Китаї, Польщі, Росії, Чехії, Україні тощо цю функцію виконує розвинена мережа професійних училищ (технічних і сільськогосподарських) із терміном навчання 2-3 роки. У них навчаються 30-50% учнів, які закінчили основну школу.

У Німеччині і Франції створено так звану дуальну систему професійної освіти, за якої можлива паралельна організація навчання у навчальному закладі та в майстернях різних підприємств. Загальноосвітня підготовка там донедавна зводилася до мінімуму.

Активно розвивається і неформальна професійна освіта – учнівство на робочому місці. Слід зазначити, що 85% усіх працюючих у світі людей отримали професійну освіту саме таким шляхом, на чому наголошувалося на V Міжнародній конференції з проблем освіти дорослих (Гамбург, 1997).

Нова парадигма (теорія, що прийнята як зразок вирішення завдань дослідження, науковий підхід) професійної освіти, сформульована на II Міжнародній конференції з питань технічної та професійної освіти (Сеул, 1999) спрямована на формування здатності отримувати роботу та її успішно виконувати.

Приватна ініціатива у розвитку професійної освіти зумовлена, на думку Всесвітньої Організації Праці, наступними чинниками:

• фінансова криза, що охопила значну кількість країн, криза податкової сфери, яка призвела до дефіциту державних коштів у освітній сфері;

• поширення ринкової економіки на всі регіони світу, усвідомлення про¬відної ролі приватного сектору в організації освіти, що забезпечує ак¬туальні професійні компетенції;

• швидкі зміни у технології та організації праці, які потребують навчан¬ня протягом життя;

• нездатність державної системи професійної освіти забезпечити нові потреби ринкової економіки.

Коментарі:

blog comments powered by Disqus