Моторно – тренувальна система (ЦІП) виробничого навчання

На початку 30-х років у Центральному інституті пра­ці (Москва) було розроблено досить ефективну на ті часи систему виробничого навчання, яка отримала на­зву моторно-тренувальна  система (ЦІП), автор О.К. Гастєв. Даний метод полягав у створенні спеціальної системи тренувань.

Тренувальні вправи поділялись за своїм основним призначенням і розташовувались в такій послідовності:

1.     вправи з вихованням рухової культури;

2.     вправи з створенням біологічних установок;

3.     вправи з установкою зв’язків;

4.     вправи для закріплення виробничих прийомів, застосовуваних у попередніх вправах.

1 — ці вправи проводяться в умовах імітації виробничих умов (замість молотка палиця);

2 — мають  вже певні зв’язки з відповідними виробничо-технічними умовами роботи (імітовані напилки).

Біологічні установки — статичні (поза), хватальні (хватка), рухово-конструктивні  (конструкція рухів), темпові (темп), силові (сила), координаційні (координація рухів), точності (точність рухів).

3 — відбувається формування виробничих прийомів у спеціальних імітаційних умовах (при рубанні металу — рубання чурки).

4 — проводяться у виробничих умовах, при чому робота поступово ускладнювалась ( робота з напилками - бархатний — личкувальний — драчовий).

Увесь період навчання поділявся на чотири періоди:

1.     прийоми (сформувати трудові рухи);

2.     операції;

3.     період комплексів (операції у взаємозв’язку);

4.     самостійний період.

Таким чином  особливості названої системи полягали у глибокому, доведеному до повного автоматизму розчленуванні тру­дового процесу під час навчання, розробці вправ для формування не тільки окремих прийомів, а й окремих рухів. Перевагою системи ЦІП є правильна побудова трудових рухів і робочих прийомів при виконанні вироб­ничих операцій. Учні настроюються на швидку, ритмічну працю. Однак системі ЦІП притаманний і ряд недоліків, зокрема, стандартний, дещо «механічний» підхід до ви­конання роботи, який перешкоджає свідомому удосконаленню трудових навичок. Ми можемо зробити висновок, що система ЦІПа надмірно насичена вправами, які виконуються в штучних умовах; але з іншого боку, вона включає дидактично правильні закономірності процесу праці відповідно до етапів: прийом, операція, трудовий процес. Також позитивним в застосування цієї системи є те, що в період виконання самостійних робіт учні складали технологічні карти, виходячи з креслення виробу, технологічних вимог, ЦІП ставив завдання не лише формувати в учнів виконавчі навички, але й організаційні.

Майстер виробничого навчан­ня за цією системою крок за кроком виконує роль пасивного «жорсткого» виконавця інструкції. Хоча у «чистому» вигляді система ЦІП використовується досить рідко, на її основі виник ряд популярних систем виробничого навчання, які досить широко використовуються й нині.

Останні статті

Нові виховні заходи