Естетичне виховання та художнє навчання дітей е для школи соціальним замовленням нашої держави. Вчителю доручено формувати особистість майбутніх будівників нашого суспільства.
Таким чином, підвищення якості змісту навчально-виховного процесу на уроках декоративного мистецтва набуває суспільного значення, а реалізація поставлених завдань обумовлена професійним, ідейним та культурним рівнем учителя образотворчого мистецтва, від якого багато в чому залежить доля побудови народної освіти та її подальший розвиток у галузі національної культури, художньої освіти та естетичного виховання. Приділяючи велику увагу малюванню, видатний педагог В.О. Сухомлинський писав: «...Дитячий малюнок, процес малювання - це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось із навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї».
Розглядаючи питання підвищення якості естетичного виховання учнів початкових класів, слід відзначити, що вдосконалення навчально-виховного процесу та використання всіх резервів можливе на основі поліпшення якості керівництва цим процесом. Це потребує розробки найбільш ефективної методики викладання, виховання та активізації пізнавальної діяльності учнів. У зв'язку з цим постає проблема створення комплексної системи керування процесом естетичного виховання учнів 1-7 класів засобами народного декоративно-прикладного мистецтва. У цьому
питанні особливого значення набуває декоративна діяльність учнів і вміння вчителя керувати цим процесом.
Під керівництвом навчанням і вихованням слід розуміти психолого-педагогічну та методично зумовлену сукупність цілеспрямованих навчально-виховних дій учителя, який використовує комплексну систему навчання і виховання, вибрану на підставі певної інформації про характеристику контингенту учнів, результати зворотного зв'язку і спрямовану на ефективну підготовку школярів відповідно до навчальної програми з образотворчого мистецтва у межах часу, який відведено на вивчення даної загальноосвітньої дисципліни.
Керівництво процесом естетичного виховання школярів засобами декоративної діяльності - не просто ряд указівок або засобів впливу. Це цілеспрямована, свідома взаємодія вчителя й учня, які разом вирішують завдання цього процесу для досягнення певного результату.
Метою художнього навчання та естетичного виховання школярів засобами народного декоративно-прикладного мистецтва є:
а)формування в учнів комплексу знань, умінь, навичок та потреб відповідно до соціального замовлення суспільства;
б)виховання естетично розвинутої, творчої, соціально активної особистості.
Для досягнення цієї мети вчителю необхідно визначити оптимальний варіант ведення педагогічного процесу. Для цього він повинен виділити такі основні етапи:
1.Формування завдань процесу.
2.Відбір і концентрація змісту.
3.Вибір найкращих для даних умов стану форм проведення навчально-педагогічного процесу.
4.Вибір найбільш оптимального плану поєднання методів проведення педагогічного процесу.
Складання найбільш оптимального плану проведення педагогічного процесу, враховуючи вікові особливості дітей. Реалізація вибраного плану. Аналіз оптимальності вирішення поставлених завдань.
При такому керівництві процесом учитель повинен передбачити постановку конкретної мети, визначення строків і засобів досягнення цієї мети, планування, корекцію, облік і оцінку загальної та індивідуальної роботи, досягнення максимальної ефективності спільної діяльності, стимулювання успіхів, заохочення, вимогливість і та .ін.
Навчально-виховний процес являє собою складну систему, яка передається великою кількістю різноманітних станів та зв'язків її компонентів. Процес складається з інформаційних компонентів структури керівництва якістю навчання і виховання та засобів організації цього процесу. Взаємодія компонентів у системі керівництва буде оптимальною лише в тому випадку, коли вони будуть пов'язані з вирішенням загальних завдань, дидактично обумовлені, взаємопов'язані і доповнюватимуть один одного.
Керівництво навчально-виховним процесом на уроках образотворчого мистецтва потребує від учителя створення оптимальних зовнішніх та внутрішніх умов для цілеспрямованого естетичного формування особистості, раціонального використання загальноосвітніх, специфічних і виховних можливостей процесу, усіх форм і видів навчальної та виховної роботи. Для цього необхідно вивчити структуру поетапного керівництва процесом навчання та естетичного виховання школярів засобами образотворчого мистецтва і особливо декоративною діяльністю.
У даних методичних рекомендаціях розглядаються питання декоративної діяльності учнів і методичні рекомендації до керівництва цією діяльністю з боку вчителя. Такий підхід до розгляду цих питань обумовлений тим, що навчальною програмою вперше передбачено таке широке опанування мистецтвом декоративного малювання для естетичного виховання та художнього навчання учнів 1-7 класів. Це потребує вдосконалення професійних знань та умінь учителя в галузі цього виду образотворчого мистецтва, а також удосконалення вміння керувати процесом естетичного виховання школярів засобами народного декоративно-прикладного мистецтва.
Заохочуючи дітей до кращого досягнення справді народного мистецтва світової та української культури.
У творчості, педагог повинен формувати їхнє світосприйняття, вкривати красу навколишнього світу, допомагати учням жити багатим духовним життям, відкривати перед ними шляхи художнього розуміння дійсності.
Важливим засобом вирішення цих завдань е декоративне мистецтво. Декоративне мистецтво розглядається в кожному класі, Великий обсяг часу відводиться для вивчення тем, пов'язаних із різноманітними техніками декоративної діяльності, для більш глибокого і розширеного вивчення використовуваних матеріалів і методів роботи з ними, для ознайомлення з творчою спадщиною художників декоративного і народного мистецтва, для практичної роботи учнів у цій галузі образотворчого мистецтва.
Поняття «декорування» розуміють як «прикрашання», «обробку поверхні предметів» і т.д. Тобто декор слід розуміти як характеристику зовнішньої поверхні предмета, як забарвлення, опорядження, обрамлення та ін. Але це аж ніяк не весь його зміст. «Декор (фр. dесог, від лат. (Dесого - прикрашаю), система прикрашання будови (фасаду, інтер'єру) або виробу. Виступаючи в єдності з їх об'ємно-просторовою композицією, декор - як простий (наприклад, однокольорове фарбування), так і складний (що поєднує орнамент і зображення, скульптуру і розпис) - стає її елементом, акцентує виразність композиції або зорове перебудовує її, вносячи притаманні самому декору масштабні відношення, ритм, колорит. Декор - один із засобів зорового поєднання в ансамбль окремих будов або предметів»1.
Декоративне мистецтво — частина пластичного мистецтва, твори якого, поряд з архітектурою, художньо формують навколишнє матеріальне середовище людини, вносять у нього естетичне, ідейно-образне начало. Декоративне мистецтво поділяється на безпосередньо пов'язане з архітектурою монументально - декоративне (створення архітектурного декору, розписів, Рельєфів, статуй, вітражів, мозаїк, які прикрашають фасади та ^тер'єри, а також паркових скульптур), декоративно-прикладне (Творення художніх виробів, призначених головним чином для
побуту) та оформлювальне мистецтво (художнє оформлення свят, експозицій виставок та музеїв, вітрин тощо).
Ідейно-образний зміст творів декоративного мистецтва найбільш повно розкривається при сприйнятті їх у тому ансамблі, для якого вони призначені. Декоративно-прикладне мистецтво охоплює ряд галузей творчості, спрямованих на створення художніх виробів, призначених головним чином для побуту. Творами декоративно-прикладного мистецтва можуть бути: різний посуд, меблі, тканини, знаряддя праці, зброя, а також інші вироби, які спочатку не є творами мистецтва, але набувають художньої цінності завдяки праці художника: одяг, різноманітні прикраси.
Поряд з поділом творів декоративно-прикладного мистецтва за їх практичним призначенням у науковій літературі з другої половини XIX ст. утвердилася класифікація галузей декоративно-прикладного мистецтва за матеріалом (метал, кераміка, текстиль, дерево тощо) або за технікою виконання (різьблення, розпис, вишивка, вибивка, карбування, інтарсія тощо). Ця класифікація обумовлена важливою роллю конструктивно-технологічного начала в декоративно-прикладному мистецтві та його безпосереднім зв'язком з виробництвом Вирішуючи в сукупності практичні та художні завдання, декоративно-прикладне мистецтво, так само як і архітектура, належить одночасно до сфер створення і матеріальних, і духовних цінностей. Твори декоративно-прикладного мистецтва невіддільні від матеріальної культури відповідної епохи, тісно пов'язані з II побутовим життям, з тими чи іншими місцевими етнічними та націнальними особливостями, соціально-груповими та класовими відмінностями.
Тому поняття «декоративна творчість* охоплює широкий спектр естетичних значень. Це творчість, пов'язана з життям речей, предметів у культурному контексті. Річ несе в собі величезний заряд історичних, культурних і навіть інтимних, притаманних лише певній особистості, реалій. Речі живуть, радіють, старіють, як люди. Як і люди, речі залишають цей світ. Але речі набагато «подовжують» життя людини, несуть крізь сторіччя відбиток людських характерів, вдач, звичаїв, звичок і уподобань. Речі ніби природні знаки людського життя, втілені В Грудці Г
вишитій скатертині. Предметний світ - це перш за все світ 1 3 осмислення Цієї аксіоми слід починати розгляд і вивчення будь-якої творчості.
Естетичне сприйняття як ціннісна основа стосунків людей е діалектичним: воно і «безкорисливе» - для окремої людини, і «корисливе» - для всього людства. Естетичні предмети несуть у собі зв'язки і ставлення людини до світу в цілому, містять образи й модулі людського світу - рівні його осмислення і духовно-практичного засвоєння. Художні й практичні аспекти декоративної творчості ніби інтегруються в її естетичній характеристиці.
Прекрасне народилося в праці, практиці. Воно не привнесене в життя з небуття. Інша справа, коли ці аспекти естетичного стають самостійними сферами праці художника. Річ стає художньо-виражальною. Виникає цілий жанр мистецтва - декоративно-прикладне, яке використовує канони, знахідки, які в культурно-історичному плані були сформовані в рамках певних шкіл і традицій. Ці школи вже ніби «узаконили» і визначили історично той чи інший зв'язок художнього і практичного в предметі.
Декоративна творчість - це світ навколо нас, світ культури, близький людині. Він не потребує ні музейної експозиції, ні виставочних стендів, ні рамок, ні скла. Але цей світ потребує культурного і грамотного цінителя, який бережливо ставиться до його естетичних предметів, знає їхню справжню цінність - цінність культури.
Декоративне мистецтво як вид образотворчого мистецтва є найбільш важливим і ефективним засобом формування естетичної та духовної культури підростаючого покоління. Виховне і навчальне значення декоративного мистецтва незрівнянно більше, ніж інших видів образотворчого мистецтва. І зумовлене це, насамперед, повсякденною мобільністю та відкритістю життя суспільства. Народне декоративне мистецтво є найбільш рухомим 1 Досить активно формує в людини сучасне естетичне ставлення до часу та дійсності; воно знаходить своє місце в усіх сферах пізнавально-практичної діяльності. Для початкової школи декоративне мистецтво є найбільш доступним порівняно з іншими видами образотворчого мистецтва. Воно знаходить свій вияв
вишитій скатертині. Предметний світ - це перш за все світ 1 3 осмислення Цієї аксіоми слід починати розгляд і вивченням будь-якої творчості.
Естетичне сприйняття як ціннісна основа стосунків людей е діалектичним: воно і «безкорисливе» - для окремої людини, і «корисливе» - для всього людства. Естетичні предмети несуть у собі зв'язки і ставлення людини до світу в цілому, містять образи й модулі людського світу - рівні його осмислення і духовно-практичного засвоєння. Художні й практичні аспекти декоративної творчості ніби інтегруються в її естетичній характеристиці.
Прекрасне народилося в праці, практиці. Воно не привнесене в життя з небуття. Інша справа, коли ці аспекти естетичного стають самостійними сферами праці художника. Річ стає художньо-виражальною. Виникає цілий жанр мистецтва - декоративно-прикладне, яке використовує канони, знахідки, які в культурно-історичному плані були сформовані в рамках певних шкіл і традицій. Ці школи вже ніби «узаконили» і визначили історично той чи інший зв'язок художнього і практичного в предметі.
Декоративна творчість - це світ навколо нас, світ культури, близький людині. Він не потребує ні музейної експозиції, ні виставочних стендів, ні рамок, ні скла. Але цей світ потребує культурного і грамотного цінителя, який бережливо ставиться до його естетичних предметів, знає їхню справжню цінність - цінність культури.
Декоративне мистецтво як вид образотворчого мистецтва є найбільш важливим і ефективним засобом формування естетичної та духовної культури підростаючого покоління. Виховне і навчальне значення декоративного мистецтва незрівнянно більше, ніж інших видів образотворчого мистецтва. І зумовлене це, насамперед, повсякденною мобільністю та відкритістю життя суспільства. Народне декоративне мистецтво є найбільш рухомим 1 Досить активно формує в людини сучасне естетичне ставлення до часу та дійсності; воно знаходить своє місце в усіх сферах пізнавально-практичної діяльності. Для початкової школи декоративне мистецтво є найбільш доступним порівняно з іншими видами образотворчого мистецтва. Воно знаходить свій вияв
Видатні дослідники народного декоративного мистецтва М.В.
Яленко, Воронов, A.B. Бакушинський неодноразово відтворювали у своїх працях спорідненість світосприйняття у творчості народних майстрів і дітей, основу якої вони вбачали в особливому » любові до візерунчастості орнаменту. Учені визначали народне мистецтво як єдину систему, як частину мистецтва, що є відображенням побуту, світогляду народу, його духовного життя, а також естетичного уявлення про мистецтво. Вважається, що народне мистецтво захоплює душу дитини. Саме тому воно таке близьке й зрозуміле дітям і невіддільне від їхнього естетичного виховання. Дослідник естетичної творчості Н.П. Сакуліна доводить перевагу розвитку дитячої творчості засобами народного мистецтва: «Знайомство дітей з народними орнаментами, формування в них деяких прийомів народного розпису викликало стрімкий розвиток декоративної творчості дітей. Відносно нескладна образотворча основа орнаменту - рослинні мотиви, які повторюються багато разів, дозволяють дітям зосередити увагу на побудові просторово-кольорової композиції малюнка»1.
Декоративне мистецтво з його видами (різьблення по дереву, розпис, вишивка, ткацтво, гончарство і та .ін.) розкриває для школяра світ реально існуючої краси, яка відіграє важливу роль у формуванні естетичного сприйняття і ставлення до явищ навколишнього світу, впливає на моральне виховання і є найважливішим стимулом активного суспільного життя, джерелом духовного багатства особистості, незмінним засобом естетичного виховання молодого покоління.
Декоративне мистецтво має великий діапазон різноманітних технічних засобів: штамп, трафарет, декоративна діяльність з Різноманітними матеріалами та інші техніки. Досить різноманітний є засоби зображення. При вмілому підході можна широко Використовувати весь технічний арсенал у художній практиці дітей. Твори майстрів декоративного мистецтва найбільш доступні порівняно з іншими видами образотворчого мистецтва для пізнавальної діяльності не тільки в навчально-виховному процесі.
Підручник Образотворче мистецтво в школі 1-7клас
Автор: Олександр Ковальов