У становленні навчального предмета «Інформатика» можна виділити кілька етапів.
Початок першого пропедевтичного етапу (1959-1985 рр. ) можна віднести до 1959/60 навчального року, коли як експеримент почалось вивчення основ програмування і обчислювальної техніки в школах м Москви На початку 1960-х рр. було поставлено питання про необхідність включення основ програмування і обчислювальної техніки у зміст загальної освіти, створено перші навчальні посібники з програмування (С.І. Шварцбурд, В.М. Монахов, В.Г. Ашкшузе, А.Л. Брудно, P.C. Гутер, П.Т. Резніковський та ін. ), розроблена методика навчання програмування машинними кодами (В.М Монахов, P.C. Гутер, П.Т. Резніковський та ін. ),
в змістовних позначеннях (А.Л. Брудно, В.М. Монахов), алгоритмічними мовами (І.Н. Антипов, С.А. Абрамов, В.В. Щенніков, Ю.О. Первін, Г.О. Звенигородський) Було досліджено загальноосвітні аспекти навчання прграмування і питання взаємозв’язку програмування і математики (С.І. Шварцбурд, В.М. Монахов), методичні аспекти вибору засобів опису алгоритмів (Н.Б. Бальцюк, Е.І. Кузнєцов), визначено шляхи і засоби формування алгоритмічної культури учнів у курсах математики і програмування (В.М. Монахов, М.П.Лапчик, Л.П. Червочкіна). проведено аналіз можливості вивчення в школі інформатики (А.П. Ершов, Г.О. Звенігородський, Ю.О. Первін та ін. ) і елементів кібернетики (В.С. Лєдньов, О.О. Кузнєцов, В.М. Касаткін, С.І. Шапіро) Було розроблено методику вивчення основ алгоритмізації в курсі алгебри 8 класу (В.М. Монахов) і методику використання в навчанні математики і програмування мікрокалькуляторів (І.М. Антипов, В.Г. Болтянський, М.П. Ковальов, С.С. Мінєв, С.І. Шварцбурд та ін ) В Україні, крім того, було розглянуто підходи до вивчення основ алгоритмізації, арифметичних і фізичних принципів дії ЕОМ, чисельних методів математики, імітаційного моделювання, основ програмування на базі мікрокалькуляторів (В.М. Глушков, К.Л. Ющенко, М.І. Жалдак, Ю.С. Рамський, П.Я. Лященко, А.Ф. Верлань, Н.В. Морзе та ін ) і ін.
На другому етапі (1985-1990 рр.) формувалася методична система навчання курсу інформатики, основна мета якого полягала у формуванні комп'ютерної грамотності учнів. Разом з тим вивчення предмета в старших класах не забезпечувало того, що знання, набуті школярами, могли бути в достатній мірі використані ними щодо вивчення інших навчальних предметів. Реалізація першого етапу базуватися на досвіді навчання учнів 10-11 класів основам програмування на факультативних курсах, на практиці гурткової роботи і літніх шкіл юних програмістів, які організовувались в окремих регіонах країни.
Суттєвою особливістю другого етапу було зміщення акцентів з вивчення основ алгоритмізації і програмування на підготовку користувачів готових програмних засобів, як найважливіших складових нових інформаційних технологій. Уперше в колишньому СРСР такий підхід до побудови змісту шкільного курсу інформатики та методичної системи його вивчення було запропоновано в 1988 р в посібнику для вчителів «Изучение язьков программирования в школе» (автори Шкіль М.І., Жалдак М.І., Морзе Н.В., Рамський Ю.С. ) Зараз такої концепції дотримуються в більшості країн світу, зокрема, в Білорусії, Болгарії, Польщі, Росії, Україні та ін.
Завдяки такому підходу стало можливим здійснення наступного етапу (1990-1995 рр. ), який пов'язаний з перенесенням курсу в неповну середню школу (в 7-9 класи), що дозволило учням використовувати навички і уміння, сформовані на уроках інформатики в їх навчальній діяльності з інших предметів. Перенесення курсу в середні класи потребувало не тільки адаптації змісту предмета до особливостей школярів цього віку, а й істотних змін v всій методичній системі навчання предмета Необхідною умовою успішної реалізації проекту повинно бути оснащення всіх шкіл відповідною обчислювальною технікою і програмним забезпеченням. На другому етапі постає питання про доцільність збереження курсу інформатики як навчального предмета в старших класах. Теоретичні дослідження в цій галузі дозволяють дати позитивну відповідь на це питання. Однак цілі і завдання навчання в старших класах при цьому істотно змінюються. На першому плані, на відміну від попереднього етапу, постають вже не задачі формування комп'ютерної грамотності, а задачі формування інформаційної культури школярів, ознайомлення учнів з основами інформатики як фундаментальної галузі наукових знань.
На четвертому етапі (1995-2001 pp.) на основі формування нових інформаційних технологій навчання, які спираються на широке застосування засобів обчислювальної техніки, вже не просто змінюються методичні системи навчання, а докорінно перебудовується увесь навчальний процес. Це спричинює радикальні зміни в методичних системах навчання всіх предметів, у тому числі й інформатики. Зокрема актуалізується проблема співвідношення різних засобів навчання: підручника і педагогічних програмних засобів, комп'ютера і традиційних технічних засобів навчання, врахування міжпредметних зв'язків, нових організаційних форм, значного ухилу до навчально-пізнавальної діяльності дослідницького спрямування, використання евристичних та проблемних методів навчання, творчої діяльності учнів і вчителів.
На цьому етапі в 1996 р. Міністерством освіти України було затверджено нову програму навчання інформатики в школі, експериментальний варіант якої був опублікований в 1993 p., а вдосконалений варіант було підтверджено в 2001 р. Авторами цієї програми були М.І. Жалдак. Н.В. Морзе, Г.Г. Науменко.