Тема: Складальні креслення.

Мета: 1)ознайомлення учнів з принципами оформлення складальних креслень
з складальними кресленнями, розглянути читання складальних креслень;
2) виховувати працелюбність, культуру праці, бережливе ставлення до інструменту .
3)розвивати пам’ять, увагу, окомір.
Методичне забезпечення: схеми, плакати з прикладами пристроїв автоматичного контролю, підручник  А.Д. Ботвинников «Черчение».

Тип заняття: комбінований урок.

Хід уроку:
1.Організаційна частина.
Привітання з класом. Перевірка присутніх та їх готовність до уроку. Створення робочої атмосфери, перевірка робочих місць. Зосередження учнів на роботі яку плануємо провести.
2.Повідомлення теми та мети уроку.
Тема: Складальні креслення (записується на дошці).
Мета: Ознайомлення з принципами оформлення складальних креслень,
розглянути читання складальних креслень.
3.Перевірка раніше вивченого матеріалу (робота на картках):
1) Яка різьба найбільш поширена?
2) Як зображують різьбу на кресленнях?
3) Як зображається різьба на стержні та в отворі?
4) Як поділяються різьби залежно від профілю?
5) Що означає різьба М50х1,5?
4.Викладення нового матеріалус
Складальні одиниці та деталі — це різні види виробів. Діти, як ви гадаєте, що необхідно мати щоб виготовити виріб? Правильно, щоб виготовити виріб треба мати його креслення.
Креслення, які містять зображення виробів (приладів, машин і т. д.), що складаються з кількох деталей, і дані для їх складання (виготовлення) та контролю, називаються складальними.
На складальному кресленні виріб зображують у складено¬му вигляді з усіма деталями, які до нього входять.
На виробництві спочатку виготовляють кожну деталь за її кресленням. Потім з готових деталей за складальним крес¬ленням складають увесь виріб.
А зараз давайте розглянемо рис. 265. Що на ньому зображено? На ньому наведено наочне зображення кулачкового ме¬ханізму. Він призначений для того, щоб надавати зворотньо¬поступального руху штовхачу (дет. 6). Здійснюється це так. Обертання рукоятки (дет. 3) передається через валик (дет. 4) кулачку (дет. 5), який, маючи "овальну форму, рухає штовхач-. На рис. 266 наведено складальне креслення кулачкового ме¬ханізму.
Розглянемо, як відповісти на ці запитання, на конкретних прикладах. Як видно з рис. 266, складальні креслення мають такі самі зображення, як і креслення деталей: вигляди, роз¬різи, перерізи. Вигляди, як і на кресленнях деталей, розміщують у проекційному зв'язку. Крім основних виглядів, застосо¬вують додаткові й місцеві вигляди для кращого відображення форми деталей і характеру їх розташування у виробі.
Як ви бачите, на складальних кресленнях звичайно є розрізи і перерізи. Це допомагає виявити будову виро¬бу. Так, на рис. 266 у розрізі по¬казано кулачок (дет. 5). Місцеві розрізи виявляють способи з'єд¬нання штовхача (дет. 6) із стоя¬ком (дет. І), рукоятки (дет. 3) з ручкою (дет. 2) і валиком (дет. 4), а також валика з кулачком. Ви¬несений переріз пояснює форму стояка, який має ребро жорст¬кості.
Як і на кресленнях деталей, у правому нижньому куті скла¬дального креслення розміщують основний напис. У ньому зазна¬чають назву виробу та інші відо¬мості про нього.
Як же визначити за складальним кресленням назви деталей, що входять до складальної одиниці?
Специфікація. Складальне креслення розглядають разом із специфікацією. Як ви гадаєте, що це таке? Подумайте! Це таблиця, яка містить основні ві¬домості про деталі, що входять до виробу. Специфікацію ви¬конують на окремих аркушах формату А4. На навчальних кресленнях і на кресленнях формату А4 її розміщують над основним написом. На рис. 267 наведено основний напис і специфікацію для навчальних креслень. Рис. 266 та наступні мають такі специфікації.
У першій графі специфікації зазначають порядкові номери (позиції) деталей, з яких складається виріб. Номери запи¬сують зверху вниз. У другій графі записують назву деталі. Для стандартизованих деталей тут же записують і надане їм позначення. Наприклад, у поз. 7 на рис. 266 міститься запис «Гвинт М4ХІ0».

У третій графі зазначають кількість деталей, з яких скла¬дається виріб. У четверту графу ви записуватимете марку матеріалу, з якого виготовлено деталь (на виробничих крес¬леннях цієї графи немає).
Остання графа — «Примітка» — призначена для додат¬кових даних, не передбачених специфікацією. Наприклад, якщо деталь (поз. 7) придбано на іншому заводі, у цій графі записують «купована».
Номери позицій, надані деталі в специфікації, зазначають біля відповідних зображень на кресленні. їх наносять на поличках, від яких проводять похилу лінію-виноску, що за¬кінчується точкою на зображенні деталі. Полички і лінії-виноски проводять суцільними тонкими лініями.
 

Щоб знайти зображення деталі, визначають за специфі¬кацією її номер, відшукують його на кресленні і за кінцем лінії-виноски знаходять потрібне зображення.
Щоб легше було знаходити номери позицій на складаль¬ному кресленні, полички групуються у рядок (по горизонта¬лі) або в колонку (по вертикалі). Цифри, які показують но¬мери позицій, на шкільних навчальних кресленнях наносять на поличках у зростаючому порядку за годинниковою стріл¬кою або в протилежному напрямі (див. рис. 266). Один з ва¬ріантів розміщення виносок і цифр наведено на рис. 268, а. Перші шість позицій розміще¬ні в колонку, решта — у ря¬док. Позиції показують на то¬му вигляді або розрізі, де де¬таль   зображено   як   видиму.
Розрізи на складальних кресленнях. Як було сказано, складальне креслення кулачкового механізму (див. рис. 266) має розрізи.
Придивіться до штриховки. Із креслення видно, що сусідні деталі заштриховано в протилежні сторони. Те саме можна ба¬чити на рис. 258 і 261, де наведено зображення найпростіших з'єднань деталей. Це також приклади складальних креслень.
Для  чого  сусідні  деталі  заштриховано  в   різні  сторони?
Різний напрям штриховки на складальних кресленнях при виконанні розрізів полегшує читання креслень, даючи змогу відрізнити сусідні деталі за штриховкою.
Якщо в розріз потрапляють три деталі, що дотикаються, чи більше (рис. 270, г), то треба змінити відстань між лінія¬ми штриховки або зсунути їх. Більшу відстань залишають для більших деталей. Але запам'ятайте, що для всіх роз¬різів і перерізів певної деталі штриховка має нахил в один бік, з однаковими відстанями між штрихами (наприклад, дет. 1 на рис. 266).
Вузькі площі перерізу, ширина яких на кресленні дорів¬нює 2 мм або менше, показують зачорненими (див. рис. 270, г).
Деталі 2, 4, 6 і 7 кулачкового механізму (див. рис. 266) показано на кресленні нерозсіченими, хоч вони потрапили в площину розрізу. Це тому, що болти, гвинти, шпильки, заклепки, шпонки, осі й вали, які не мають порожнин, пока¬зують нерозсіченими і незаштрихованими тоді, коли січна площина напрямлена вздовж їхньої осі. Кульки завжди по¬казують нерозсіченими.
Якщо в подібних деталях є невелике заглиблення, то за¬стосовують місцевий розріз, як на рис. 266 (дет. 4). Тут місце¬вий розріз призначений для виявлення форми отвору з різь¬бою під гвинт.
Давайте разом подумаємоЯкщо суцільні деталі 2, 4, 6 і 7 на рис. 266 розсікти і заштрихувати, то визначити їхню форму буде важче. Скла¬дальне креслення стане менш зрозумілим.

 
Розміри на складальних кресленнях. Розміри окремих деталей на складальному кресленні не наносять (див. рис. 266). На такому кресленні наносять тільки розміри, потріб¬ні для правильного розміщення деталей однієї відносно одної у виробі, а також для встановлення складальної одиниці, наприклад  розміри,  що  визначають  відстань  між  центрами отворів під болти, якими з'єднують дві складальні одиниці (на рис. 266 це розміри 38 і 56). Крім того, наносять габарит¬ні (202... 217, 116 і 50 на рис. 266) і приєднувальні розміри. Більшість розмірів на складальних кресленнях — довід¬кові.
Читання складальних креслень
А як же виконується читання складальних креслень? Читати складальні креслення треба в певній послідовності за таким планом:
1. Визначити назву виробу. Знаючи назву виробу, яка за¬значається в основному написі, легше читати креслення. На¬приклад, назва «авторучка» або «лещата слюсарні» дає уяв¬лення не тільки про призначення, а й певною мірою про будову виробу.
2. Установити, які зображення (вигляди, розрізи, перерізи) наведено на кресленні. В результаті їх порівняння складаєть¬ся загальне уявлення про виріб.
3. Розібрати, користуючись специфікацією, зображення .кожної деталі. Для цього з'ясовують за специфікацією назву першої деталі й дані, що її стосуються. Знаходять зображен¬ня деталі за позначенням її позиції. Визначають форму деталі, порівнюючи всі зображення її, подані на кресленні. Так роблять послідовно з усіма деталями.
За назвою деталі можна швидше виділити її зображення на кресленні. Наприклад, прочитавши «болт», «штифт», «втул¬ка», «гайка», ви вже уявляєте їхню форму і як їх зображують на кресленні.
4. Визначити, як з'єднуються між собою деталі (за до¬помогою різьби, шпонки, штифта тощо). З'ясувати, як пере¬міщуються під час роботи рухомі частини виробу.
5. Знайти інші відомості, наведені на кресленні (розміри, технічні вимоги і т. д.).
5. Закріплення одержаних знань (фронтальне опитування, пояснення)
1)    Які креслення називаються складальними?
2)    Які правила розміщення виглядів на складальних кресленнях?
3)    Чи застосовують розміри і перерізи при виконанні складальних креслень?
4)    Де на кресленнях показують назви деталей, з яких складається виріб?
5)    Чи треба на складальних кресленнях показати всі розміри деталей, які має виріб?
6)Що означають цифри, які стоять на поличках ліній-виносок?
 6.  Практична робота (самостійна робота учнів)
На практичній роботі необхідно буде виконати читання складального креслення на рис.272.
7.Підведення підсумків
На сьогоднішньому уроці ми ознайомились з інструкціями щодо експлуатації побутових автоматичних пристроїв.
На основі аналізу роботи учнів вчитель виставляє і оголошує оцінки, відмічає кращих, їх успішність і наполегливість.
8.Домашнє завдання.
Домашнім завданням буде повторити самостійно сьогоднішню тему, А.Д. Ботвинников стр. 173-186.