Тема: Окупаційний режим і розгортання руху Опору в Україні
Мета. Визначити суть окупаційного режиму в Україні, наслідки, до яких привела політика «нового порядку». Показати трагедію українського народу в ході війни, проаналізувати розгортання руху Опору в Україні.
Виховувати почуття патріотизму, поваги та шани до ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни, почуття неприязні до поневолення, рабства, ідей фашизму та нацизму.
Розвивати вміння аналізувати події, робити висновки на основі фактологічного матеріалу, об'єктивно оцінювати історичні події, використовувати наукову термінологію, розвивати навички ведення дискусії.Тип уроку: інтерактивний урок формування і вдосконалення вмінь та навичок.
Обладнання: карта «Друга світова війна 1939 - 1945 рр.»; хрестоматії; Збірник документів, архівних матеріалів, хронік «Літо 1941. Україна.» під загальною редакцією В.Замлинського; схема «Окупаційний режим на Україні», таблиця «Основні правила ведення дискусії».
Організація уроку. Учні попередньо отримують план уроку, рекомендовану літературу. Створюються творчі групи для підготовки уроку, які мають теж свої завдання: група експертів, журналістів, художників.
План уроку.
- Плани нацистської Німеччини щодо України.
- Розчленування України.
- Суть «нового порядку».
- Рух Опору в Україні.
Хід уроку
І. Актуалізація пізнавальної діяльності.
Учитель. За свою історію наша Батьківщина переживала багато тяжких днів і років. Але такого суворого випробування, як Велика Вітчизняна війна, на долю народу не випадало, мабуть, ніколи. Смерть косила мільйони людей, вогонь пожирав міста й села, з лиця землі стиралися цілі поселення. Наш урок проходить напередодні славної 60-ї річниці визволення України від фашистської чуми. Визволення України, Перемога у війні були справою всенародною, бо наближав їх ввесь народ. Весь народ допомагав Радянській армії вистояти й перемогти.
І сьогодні на нашому вроці піде розмова саме про цих людей, які чекали, любили, боролися, сподівалися й теж на собі витримували нелюдські тортури нацистського окупаційного режиму.
Сьогодні обставини склалися так, що ревізується і переглядається вся наша історія. Але погодьтеся, є такі віхи нашого життя, які скоріше можна назвати святими, яких ніхто не має права торкатися, як і не має права забути. Це потрібно й нам, і нашій державі.
Бо було все. Були німі кургани,
І йшла війна не на життя - на смерть,
Гриміли залпи і ятрились рани
І світ ішов, здавалось, шкереберть.
Це все було... О, не забудьте, люди!
Своїх братів, що нині не живі,
Що руйнувався світ захланно й блудно
І нищили святе все на землі.
Тож тема нашого уроку - «Окупаційний режим і розгортання руху Опору в Україні». Ми не ставимо за мету сьогодні переглянути історію. Я пропоную вам пошук правди.
З цією метою на сьогоднішньому вроці у нас будуть працювати творчі групи, зокрема - експертів, як знавців документів, хронік; журналістів - знавців людської правди. До речі група журналістів має ще одне завдання: зібрати найцікавіший матеріал для газети «Наш урок», а в кінці уроку ви нас повідомите, що вас найбільше вразило. На нашому вроці присутній також свідок окупаційного режиму 1941-42 років у Ковчині, якого запросили для інтерв'ю наші журналісти.
ІІ. Реалізація плану уроку.
Учитель. Окупація починається з війни.
Існує точка зору, що людству необхідна війна «як рушійна сила прогресу». Ви згодні з цим?
Давайте спробуємо вирішити це питання за допомогою методу «Акваріум». Я вам нагадаю основні правила: чіткість висловлювань, точність, локанізм. Я запрошую нашу «золоту рибку» зайняти місце в акваріумі. (Одна учениця сідає на стільці посередині кабінету й починає доводити теорію «війна - рушійна сила прогресу»).
Учениця. На світі нема нічого вічного. Все тече, все змінюється. Ці істини давно відомі. Для того щоб продовжити вічність треба знищити те, що було раніше. Адже в процесі розвитку допускається чимало помилок, злочинів, несправедливості. Підтвердженням цього є Книга книг - Біблія. Сам Господь допустив не один Всесвітній потоп, для того, щоб знищити всі гріхи й продовжити вічне життя за законами Божими. Після знищення старого на зміну приходить нове, краще. Отже, війна - це рушійна сила прогресу.
Учитель. Хто бажає висловити свою точку зору з приводу сказаного?
Учні висловлюють свої думки.
Учитель. Що ж, ми почули кілька думок. Давайте підведемо підсумки. Хто погоджується з думкою «золотої рибки»? (Учні голосують). Хто підтримує думку її опонентів?
Я дуже рада, що ви не потрапили на гачок «золотої рибки». Дійсно, війна - це злочин проти людства, а окупація - непростий період у житті народу. Давайте зараз ми й проаналізуємо основні риси фашистського окупаційного режиму на Україні. Зверніть увагу на класну дошку, де знаходиться схема «Окупаційний режим на Україні». Тут позначені основні риси нацистської влади. Вам треба розшифрувати їх і доповнити схему.
Попрацюємо в групах. Кожна група отримує своє завдання, доповнює схему, захищає її. У результаті роботи на дошці повинна з'явитись така схема (червоним кольором зображено заготовку, синім - те, що повинні доповнити учні):
Учитель. Зараз дуже часто можна почути думку: ми б давно жили в Європі і були б членами ЄС, якби війну виграв Гітлер. Тобто, доля б України була кращою. Що скажете на це ви?
Під час відповіді використайте vетод «Прес». (Бажаючі учні висловлюють свої думки).
Учитель. А тепер з приводу цього питання мене цікавить думка нашого експерта.
Експерт. Опрацювавши чимало документів під час підготовки до уроку, я можу впевнено заявити, що ця думка хибна. Я хочу процитувати найцікавіші, на мою думку, висловлювання фюрера та його оточення щодо майбутнього України.
Гітлер про Україну. 17 вересня 1941 рік.
«...Було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не прихильник створення університету в Києві».
11 квітня 1942 року.
«Якщо росіяни, українці та інші вмітимуть читати й писати, це може нам тільки нашкодити».
Із розпорядження рейхскомісара України Еріха Коха 24 жовтня 1942 року.
«Закрити всі школи, інститути, в яких навчаються учні старше 15 років, а всіх учнів і викладачів цих закладів відправити на роботи до Німеччини. Крім 4-класних шкіл не повинно бути жодної школи».
Із секретної німецької інструкції щодо України (листопад 1942 р.)
« 1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани.
2. «Просвіти» обсервувати.
3. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно.
4. Церкви не допустити до згоди.
5. Не поборювати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення.
6. Суди лише німецькі. Кожен німець - суддя.
7. Хуліганство карати лише тоді, коли шкодить німцям.»
І, нарешті, все це має своє пояснення - німецький генеральний план «Ост», відповідно до якого був встановлений окупаційний режим:
- Знищити на окупованих землях 30 млн. чоловік.
- Виселити протягом 30 років близько 50 млн. поляків, українців, білорусів, литовців до Західного Сибіру, на Північний Кавказ, до Південної Америки, Африки.
- Онімечити решту населення, перетворивши його в дешеву робочу силу для 10 млн. німецьких колоністів.
- Знищити СРСР як цілісну суверенну державу.
- Вжити заходів для ліквідації національної культури, середньої і вищої освіти.
- Забезпечити скорочення народжуваності на окупованих землях.»
Ось яка доля чекала нас, а не Європа в разі перемоги Гітлера.
Учитель. Отож, ми з вами познайомились щойно з історичною правдою, основаною на документах. Але ще є інша правда - правда людська. Це спогади свідків тих подій.
На нашому вроці сьогодні присутня Єрченко Ганна Єгорівна, наша односельчанка, яка в роки окупації проживала в нашому селі й знає про події воєнних літ не з книжок та переказів. Її запросили на наш урок група журналістів. Отож, шановні я вас запрошую до слова.
Учениця-журналіст бере інтерв'ю у гості.
Приблизний перелік питань.
- Шановна, Ганно Єгорівна, скільки вам було років, коли розпочалася війна?
- Які зміни відбулися в Ковчині з приходом німців?
- Які нові правила започаткували фашисти?
- Чи були на той час євреї в селі? Як відносилась до них нова влада?
- Вас не минула доля остербайтера. Як ви потрапили до Німеччини?
- Як ви потрапили в концтабір? Які тортури вам довелося пережити?
Я вас щиро дякую за розмову, за те, що ви завітали до нас на урок. Від імені всіх однокласників я бажаю вам міцного здоров'я, щастя й миру.Не хворійте.
Учитель. А я в свою чергу дякую журналіста за проведену роботу.
Залита кров'ю, окупована Україна не скорилася ворогу. По всій її території ріс і міцнів могутній рух Опору. Пригадайте із всесвітньої історії суть цього поняття.
Учень. Рух Опору - це боротьба поневолених народів проти фашистських окупантів.
Учитель. Чи мав український рух Опору якісь особливості, котрі відрізняли його від руху Опору в СРСР вцілому.
Учні. Так. Рух Опору в Україні набув національної забарвленості. Крім партизанської боротьби та діяльності комуністичного підпілля в Україні відбувалась збройна боротьба ОУН та УПА.
Учитель. Хто з цих 3-х складових українського руху Опору, на вашу думку, зробив найбільший внесок у Перемогу? А для України?
Давайте подискутуємо з приводу цього питання.
Учитель ділить учнів на 3 групи для дискусії:
- 1-ша група - відстоює роль партизан,
- 2-га - підпільців,
- 3-тя - націоналістів.
Учитель поміщає на дошці "Правила ведення дискусії". В центр класу виходить по одному представнику від кожної групи. Розпочинається дискусія.
Учитель. Я щиро дякую учасників дискусії.
Ось подібна до нашої ведеться дискусія серед українців уже протягом 60-ти років. І краю примирення не видно. Давайте ми спробуємо зробити декілька кроків на шляху до примирення, адже нам це зробити набагато легше. Які б ви підібрали аргументи для примирення ветеранів радянської армії та воїнів УПА?
Учні висловлюють свої аргументи.
Учитель. Я дякую всіх учасників дискусії та примирення і запрошую вас перегорнути ще одну сторінку нашого вроку. У нас на вроці ще є класний художник, яка мала завдання відобразити художню правду про нацистський окупаційний режим, рух Опору. Як їй це вдалося ми зараз подивимось.
Учениця презентує свої роботи, розказує, що хотіла передати на папері, які почуття в неї викликала тема.
Учитель. Ну ось, і вичерпались всі теми сьогоднішнього уроку. Нам залишилось тільки підвести підсумки. Я пропоную висловити свої думки нашим журналістам, котрі будуть випускати стінгазету "Наш урок". Що вас найбільше вразило з сьогоднішнього уроку? Що доцільно з почутого вмістити до газети?
Учні-журналісти підводять підсумки.
Учитель. Я починала наш урок поетичними рядками, хочу ними й завершити.
60-т років мирної тиші.
Та вривається голос в ефір,
Що благає нас, молить і кличе:
"Збережіть, захистіть, люди, мир!"
Мир - це те, що нам подарували наші діди й прадіди. Подарували ціною власного життя, собою затуливши його від фашистської чуми. Ми зобов'язані пам'ятати про це все життя, пам'ятати не заради минулого, пам'ятати заради майбутнього. Бо недарма мудреці кажуть :" Трагедіїї історії не повторюються до тих пір, поки пам'ять людська є живою". Тож давайте її будемо продовжувати з покоління в покоління.
ІІІ. Підведення підсумків уроку. Оцінення учнівських досягнень.
ІV. Домашнє завдання: випустити газету "Наш урок".