Урок "Техніка волейболу" для 7 класу

Мета уроку

1. Історія гри

2. Закріплення правил гри

3. Удосконалювання техніки прийому м'яча

4. Перегляд уроку-презентації

5. Контрольне опитування

I. Вступна частина (5 хв.)

1. Повідомлення завдань уроку. (2хв.)

Волейбол - одна з розповсюджених спортивних ігор. Масовий, справді народний характер волейболу пояснюється емоційністю, захопливістю, доступністю, заснованої як на простоті правил гри й нескладності оснащення, так і, особливо, на відповідності одержуваного навантаження зі ступенем підготовленості гравців. Тому волейболом займаються люди всіляких професій і віків. Грають скрізь: на воді, на піску, у залі, скрізь.

2. Історія гри. (3хв.)

Пріоритет у створенні волейболу належить Вільямові Моргану, викладачеві фізкультури коледжу в американському місті Холеоке. Один раз Морган запропонував своїм вихованцям покидати через рибальську мережу надуту гумову камеру. Незабаром він з подивом виявив, що ті з явним азартом обмінюються пасами. Тоді вчитель сам зайняв місце на площадці й відразу ж після уроку розробив перші правила гри.

Родоначальник волейболу назвав своє дітище "мінтонет". Це було в 1895 році, а рік по тому гра демонструвалася в місті Спрінгфілді на конференції керівників фізичного виховання коледжів.

Хресним батьком нового виду спорту став професор коледжу Альфред Халстед. Він назвав нову гру волейболом, що в перекладі з англійського означає "літаючий м'яч". Дійсно, це єдина спортивна гра, де головне завдання - не дати м'ячу торкнутися землі. Основні волейбольні правила сформувалися в 1917-1925 р., поступово їх прийняли у всіх країнах, і гра одержала неофіційне міжнародне визнання.

II. Основна частина (25хв.)

1. Правила гри (5 хв.)

- волейбол - колективна гра; грають 6*6;

- ціль гри - ударами рук направити м'яч на сторону суперників і там приземлити;

- розмір площадки 9*18 м, розділеною навпіл сіткою (на висоті 2,43 м.- для чоловічих і 2,24 м - для жіночих команд);

- матч складається з п'яти партій, а вони - з епізодів, у кожному з них розігрується одне очко. Епізод починається з подачі через сітку (подающий перебуває за лінією своєї площадки), після чого гравці ворожої команди, передаючи м'яч один одному не більше двох разів, третім ударом відправляють через сітку. Команда одержує очко й право на наступну подачу, якщо суперник не зуміє відбити м'яч ( і він торкнеться землі або підлоги) або не перекине м'яч назад через сітку за три торкання. Виграє партію команда, що набрала 25 очка. При рахунку 24:24 гра триває доти, поки різниця не досягне двох очка. У матчі перемагає команда, що здолала суперників у трьох партіях з п'яти. Правда, у п'ятої партії потрібно набрати не 25, а 15 очка.

- гравці команд розташовуються на площадках у певному порядку, зони позначаються номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6 ( проти годинникової стрілки); три під сіткою (передня лінія) і три позаду (задні лінії). Відповідно до зон розподіляються й гравці команди. У гру м'яч уводиться гравцем зони 1, для чого він виходить із площадки за лицьову лінію, у зону подачі.

-якщо команда виграє очко при чужій подачі, те перед своєї гравці, рухаючись за годинниковою стрілкою, переходять в інші зони.

2. Техніка гри. (13 хв.)

Техніка гри містить у собі основні прийоми: стійки, пересування, передачі, подачі, що нападають удари, що відволікають дії, блокування, страховка. Кожний прийом має кілька способів виконання.

Стійка:

Розходження стійок залежить від ступеня зігнутості ніг - середня, висока й низька. Ноги, зігнуті в колінах, розставлені на ширину плечей, ліва нога трохи виставлена вперед, тулуб злегка нахилений уперед, кисті рук перед грудьми, вільно опустивши лікті, пальці рук звернені догори, більшими пальцями до себе. Не можна згинати руки в лучезапястному суглобі й опускати кисті вперед долілиць.

Нижні подачі:

Нижні подачі - позитивною якістю нижніх подач є простота їхнього виконання.

Нижня пряма подача - гравець стоїть у високій стійці, обличчям до сітки, центр ваги зміщений до позаду вартої ноги, що повинна бути обов'язково однойменної з рукою, що вдаряє; рука, що проводить удар, відведена назад у положення замаху; інша рука, зігнута в ліктьовому суглобі, тримає м'яч перед собою на рівні або трохи нижче. Підкинувши м'яч на висоту 30 див. нагору, гравець маховим рухом руки, що вдаряє, робить удар підставою долоні (не пальцями) по м'ячу. Разом з рухом руки, що вдаряє, розгинається позаду варта нога й центр ваги тіла переноситься на спереду варту ногу.

Нижня бічна передача - гравець у високій стійці коштує боком до сітки; ступні ніг розставлені на ширину плечей паралельно лицьової лінії площадки; рука, що вдаряє, для замаху вільно приділяється долілиць - убік; долоня звернена вперед-нагору; рука з м'ячем тримає його на рівні пояса; тулуб трохи нахилений уперед. Підкинувши м'яч на 50-70 см., гравець із початком опускання м'яча посилає руку, що вдаряє, уперед-нагору, переносячи одночасно центр ваги на ногу, що стоїть спереду по руху, і вдаряє долонею по м'ячі, рука після удару вільно продовжує рух.

Верхні подачі.

Верхня пряма подача - гравець стоїть у високій стійці обличчям до сітки, рука тримає м'яч на рівні грудей; рука, що вдаряє, опущена долілиць-уперед. При підкиданні м'яча нагору тулуб відхиляється назад, центр ваги переноситься на позаду варту ногу, що вдаряє рука накидається нагору, лікоть приділяється убік-назад, а плече назад, кисть піднімається над головою. З одночасним розгинанням позад вартої ноги, рухом тулуба вперед і руки кистю вперед-нагору виробляється удар по м'ячу Цінність цієї подачі - сполучення високої точності й самих широких можливостей для додання різної швидкості польоту м'яча).

Верхня бічна подача - гравець у високій стійці стоїть боком до сітки, ступні паралельно лицьової лінії, ноги напівзігнуті в колінах; рука тримає м'яч на рівні або трохи нижче пояса. При підкиданні м'яча тулуб відхиляється назад і убік, що вдаряє руки, однойменна з нею нога згинається, рука вільно опускається в положення замаху долілиць-убік. Удар по м'ячі виробляється за рахунок розгинання ноги, руху тулуба й руки в одній площині. Цінність цієї подачі - у великій швидкості польоту м'яча, навіть часом на шкоду точності.

Передача м'яча - прийом гри, за допомогою якого створюють умови для взаємодії команди.

Способи передач:

• Двома руками в опорі,

• Двома руками в стрибку,

• Однією рукою в стрибку.

Прийоми м'яча:

• Двома руками знизу,

• Двома руками зверху,

• Однією рукою.

Прийом м'яча двома руками знизу.

При прийманні гравець приймає положення: ноги зігнуті, одна спереду, руки прямі, розгорнуті небагато назовні, кисті зімкнуті й опущені долілиць.

Прийом м'яча виробляється на нижню частину передпліч, руки в ліктьових суглобах прямі (не згинати!), немає великого зустрічного руху, м'яч не відбивати, руки мало-мало наближаються до м'яча, відбувається деяке розгинання ног. нижня передача двома руками - кисті рук накладаються скрестно одна на іншу в зручне положення, долонями нагору. Накладання кистей рук один на одного необхідно для попередження подвійного удару. Нижня передача двома руками виконується прямолінійним рухом рук назустріч м'ячу або підставленням рук під нього. Напрямок польоту м'яча після передачі залежить від положення рук і від висоти, на якій відбувається удар по м'ячу.

Прийом м'яча двома руками зверху.

Більші пальці приймають основне навантаження, вказівні пальці є основною ударною частиною, середні пальці в меншому ступені, безіменні й мізинці в основному втримують м'яч у бічному напрямку.

Верхня передача двома руками - кисті рук зближаються й розташовуються на поверхні м'яча у вигляді своєрідного ковша. Зовнішній край цього ковша утворить ребра долонь і мізинці, а дно ковша - вказівні й більші пальці, причому більші пальці спрямовані кінцями один до іншому й до особи гравця. Напрямок більших пальців уперед - неправильне. Для виконання верхньої передачі гравець виходить до м'яча з таким розрахунком, щоб зустріти його руками в особи, що сприяє найбільшій точності польоту м'яча при його супроводі руками й зоровим контролем за рухом. Зустрічаючи м'яч, руки розгинаються в ліктях, при цьому русі кисті рук перебувають у положенні тильного згинання й надалі супроводжують м'яч до повного випрямлення рук. Супровід м'яча з положення середньої й високої стійки може бути доповнено рухом тулуба й ніг у потрібному напрямку.

Атака.

Атакуючий удар - найбільш ефективний спосіб завершальних дій команди.

Атакуючий удар складається з 4-х фаз:

• Розбіг

• Стрибок

• Удар по м'ячі

• Приземлення

Розбіг.

На початку розбігу з метою визначення характеру польоту м'яча гравець виконує один-два ступаючих кроків у повільному темпі, потім, визначивши напрямок і швидкість польоту м'яча, збільшує швидкість.

Стрибок.

Виконується біговий крок, правою ногою на стопу з п'яти, руки відвести назад, ноги згинаються в колінах, руки роблять змах уперед-нагору, ноги розгинаються й відриваються від опори. Одночасно зі зльотом робиться замах правою рукою нагору-назад, ліва рука затримує рух на рівні плеча, ноги незначно згинаються в колінах.

Удар.

Права рука випрямлюється в ліктьовому суглобі, витягається нагору-уперед, далі виконується різкий удар, при цьому кисть накладається на м'яч позаду-зверху й виконується рух кисті долілиць.

Приземлення.

Гравець приземляється на зігнуті ноги, що охороняє опорно-руховий апарат від травм і дозволяє відразу перейти до наступних ігрових дій.

Блокування.

Блокування - прийом гри, що застосовується для протидії атакуючим ударам суперника. Що блокують перебувають близько від сітки у високій стійці, руки на рівні плечей, стопи паралельні. Перед стрибком гравець присідає й за допомогою змаху зігнутими руками вистрибує нагору, розгинає руки в ліктях, піднімає над сіткою, кисті напружені, пальці розставлені, кисті над сіткою. У момент удару кисті наближаються до м'яча, амортизують удар. Кисті направляють м'яч уперед-долілиць на площадку суперника.

III. Заключна частина (10 хв.)

Контрольне опитування

I. Варіант

1. Назвіть розміри волейбольної площадки.

2. Яка висота сітки?

3. Які передачі ви знаєте?

4. Як виконується нижня пряма подача?

5. Що таке блокування?

II. Варіант

1. Як виконується перехід команди на площадці?

2. Що означає слово "волейбол".

3. Як виконується атакуючий удар?

4. Назвіть вагу м'яча і його розміри.

5. Прийом м'яча знизу опишіть, як виконується.

III. Варіант

1. Як виконується прийом м'яча зверху?

2. Де виконується подача м'яча?

3. Як виконується верхня пряма подача?

4. Назвіть способи передач.

5. Хто є родоначальником гри у волейбол?

Відповіді на питання (не для учнів)

I. Варіант

1. 18м-9м

2. 2.24-2.43м

3. Двома руками в опорі, двома руками в стрибку, однією рукою.

4. Гравець стоїть обличчям до сітки, тулуб нахилений уперед, ноги зігнуті, ліва нога спереду. М'яч на лівій руці, рука ледве зігнута й на рівні пояса. М'яч підкидається на 20-30 см. При замаху рука приділяється строго назад, удар по м'ячі наноситься знизу-уперед-нагору на рівні пояса.

5. Прийом гри, що застосовується для протидії атакуючим ударам суперника.

II. Варіант

1. Якщо виграється очко при чужій подачі, то гравці, рухаючись за годинниковою стрілкою, переходять в інші зони.

2. Літаючий м'яч.

3. Виконується широкий біговий крок правою ногою на стопу з п'яти, руки відведені назад, ноги згинаються в колінах. Потім руки роблять змах уперед-нагору, ноги розгинаються в суглобах, відриваються від опори. Одночасно зі зльотом виконується замах правої руки нагору-назад. Відбувається різкий удар, кисть накладається на м'яч зверху.

4. Вага 260-280г, окружність 65-67 см.

5. Ноги зігнуті, одна спереду. Руки прямі, розгорнуті небагато назовні, кисті зімкнуті й опущені долілиць. Прийом м'яча виробляється на нижню частину передпліч, руки в ліктьових суглобах прямі (не згинати!). Немає великого зустрічного руху, руки мало-мало наближаються до м'яча. Передача м'яча здійснюється за рахунок невеликого розгинання ніг і напрямного руху руками.

III. Варіант

1. Ноги зігнуті, одна нога спереду. Руки виконують зустрічний рух до м'яча. Прийом і передача м'яча (більші пальці приймають основне навантаження, вказівні є основною ударною частиною, безіменні й мізинці втримують м'яч у бічному напрямку). Руки супроводжують політ м'яча до повного випрямлення.

2. За лицьовою лінією.

3. Вихідне положення - висока стійка особою до сітки. М'яч утримується на рівні грудей, ліва нога спереду. Після підкидання м'яча над головою (трохи поперед себе) гравець виконує замах нагору-назад, прогинається й відводить плече руки, що б'є, назад-нагору. Удар здійснюється ледве зігнутою рукою трохи поперед себе.

4. Двома руками в опорі, двома руками в стрибку, однією рукою.

5. Вільям Дж. Морган


Останні статті

Нові виховні заходи