Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю

Тема уроку. Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

Мета уроку: сформувати загальне уявлення про сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

Обладнання та матеріали: таблиці зі схемами будови вестибулярної та інших досліджуваних сенсорних систем.

Базові поняття й терміни: вестибулярний апарат, напівкружні канали, отоліти, отолітова мембрана, ендолімфа, морська хвороба, біль, дотик, температурна чутливість.

Концепція уроку: як правило, досліджувані на цьому уроці сенсорні системи обійдені увагою і погано розуміються школярами. Спираючись на вже наявні знання про сенсорні системи, розширити коло цих систем, показати їхнє значення в повсякденному житті.

Структура і зміст уроку

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Запитання до учнів.

1) Хто не любить їздити довго в автобусі? Кого з вас в автобусі загойдує, а кого - ні? Як ви гадаєте, чому виявляються різні реакції?

2) Заплющіть очі. Визначте, де в цей момент знаходиться ваша права рука. За допомогою якого відчуття ви це визначили?

3) Тепло чи холодно у вашому класі? Що допомагає вам відповісти на це питання?

4) Як ви гадаєте, що буде відбуватися з людиною, у якої відсутні больові відчуття? Чи буде їй краще, ніж нам із вами, адже вона не відчуває болю?

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розповідь учителя.

1.Сприйняття рівноваги тіла.

2.Сенсорна рухова система.

3.Рецептори сенсорної системи дотику, температури і болю.

4.Температурна чутливість.

Інформація до теми уроку

Соматосенсорна система

До соматосенсорної системи включають систему шкірної чутливості й чутливу систему скелетно-м'язового апарату.

Шкірна рецепція. Рецепторна поверхня шкіри дуже велика (1,4- 2,1 м2). У шкірі зосереджено безліч рецепторів, чутливих до дотику, тиску, вібрації, тепла й холоду, а також до больових подразнень, їх будова дуже різна. Вони локалізуються на різній глибині шкіри й розподілені нерівномірно по її поверхні. Найбільше таких рецепторів у шкірі пальців рук, долонь, підошов, губ і статевих органів. Відчуття дотику й тиску на шкіру досить точно локалізується, тобто відноситься людиною до певної ділянки шкірної поверхні. Ця локалізація виробляється й закріплюється в онтогенезі за участю зору та пропріорецепції. Абсолютна тактильна чутливість істотно розрізняється в різних частинах шкіри. Просторове розрізнення на шкірній поверхні, тобто здатність людини відокремлено сприймати дотик до двох сусідніх точок шкіри, також сильно відрізняється на різних її ділянках. На слизовій оболонці язика поріг просторового розходження дорівнює 0,5 мм, а на шкірі спини - більше 60 мм. Ці відмінності зумовлені головним чином різними розмірами шкірних рецептивних полів і ступенем їхнього перекриття.

Температурна рецепція. Температура тіла людини коливається в порівняно вузьких межах, тому інформація про температуру навколишнього середовища, необхідна для діяльності механізмів терморегуляції, має особливо важливе значення. Терморецепто-ри розташовуються в шкірі, рогівці ока, слизових оболонках, а також у ЦНС (у гіпоталамусі). Вони поділяються на два види: холодові й теплові (останніх набагато менше, і в шкірі вони лежать глибше, ніж холодові). Найбільше терморецепторів у шкірі обличчя й шиї.

Терморецептори можна розділити на специфічні й неспецифічні. Перші збуджуються лише температурними впливами, другі відповідають і на механічне подразнення. Рецептивні поля більшості терморецепторів локальні. Терморецептори реагують на зміну температури підвищенням частоти генерованих імпульсів, що стійко тривають увесь час дії стимулу. Диференціальна чутливість терморецепторів велика: досить змінити температуру на 0,2 °С, щоб викликати тривалі зміни їхньої імпульсації. У деяких умовах холодові рецептори можуть бути збуджені й теплом (вищим від 45 °С). Цим пояснюється виникнення гострого відчуття холоду при швидкому зануренні в гарячу ванну.

Теорії шкірної чутливості численні й багато в чому суперечливі. Одним із найбільш розповсюджених є уявлення про наявність специфічних рецепторів для чотирьох основних видів шкірної чутливості: тактильної, теплової, холодової та больової. Відповідно до цієї теорії, в основі різного характеру шкірних відчуттів лежать розходження в просторовому й часовому розподілі імпульсів в аферентних волокнах, збуджуваних при різних видах шкірних подразнень. Больова чутливість має особливе значення для виживання організму, тому що сигналізує про небезпеку при дії будь-яких надміру сильних і шкідливих агентів. У симптомокомплексі багатьох захворювань біль є одним із перших, а іноді і єдиним виявом патології й важливим показником для діагностики. Однак кореляція між ступенем больових відчуттів і тяжкістю патологічного процесу відзначається не завжди. Незважаючи на інтенсивні дослідження, дотепер не вдається вирішити питання про існування специфічних больових рецепторів і адекватних їм больових подразників. Сформульовано дві гіпотези про організацію больового сприйняття: 1) існують специфічні больові рецептори (вільні нервові закінчення з високим порогом реакції); 2) специфічних больових рецепторів не існує, і біль викликає надсильне подразнення будь-яких рецепторів.

Можлива адаптація больових рецепторів: відчуття уколу від голки, яка продовжує залишатися в шкірі, швидко минає. Однак у дуже багатьох випадках больові рецептори не виявляють істотної адаптації, що робить страждання хворого особливо тривалими й болісними і вимагає застосування анальгетиків.

Больові подразнення викликають ряд рефлекторних соматичних і вегетативних реакцій. За помірної вираженості ці реакції мають пристосувальне значення, але можуть призвести до тяжких патологічних ефектів, наприклад до шоку. Серед цих реакцій відзначають підвищення м'язового тонусу, частоти серцевих скорочень і дихання, тиску, звуження зіниць, збільшення вмісту глюкози в крові тощо. Для зменшення або зняття больових відчуттів у клініці використовують чимало спеціальних речовин - анальгетичних, анестетичних і наркотичних. За локалізацією дії їх поділяють на речовини місцевої та загальної дії. Анестетичні речовини місцевої дії (наприклад новокаїн) блокують виникнення і проведення больових сигналів від рецепторів до спинного мозку або структури стовбура мозку. Анестетичні речовини загальної дії (наприклад ефір) знімають відчуття болю, блокуючи передачу імпульсів між нейронами кори великого мозку.

III.УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ І КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.

1)Які сенсорні системи беруть участь в орієнтації тіла в просторі?

2)У чому полягає принцип дії вестибулярного апарату?

3)Чи можуть рецептори вестибулярного апарату сигналізувати про зміну прискорення руху у вертикальному напрямку?

4)У чому полягає ліфтовий рефлекс?

5)Які процеси починаються після тривалих і сильних подразнень вестибулярного апарату?

IV.САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ

Дати відповіді на запитання.

1)У чому виражається морська хвороба? Чи можна її уникнути?

2)Як працює вестибулярний апарат у космонавтів, які перебувають на космічному кораблі?

3)Закрийте очі й дістаньте вказівним пальцем правої руки кінчик носа. Яка сенсорна система допомогла вам це зробити?

4)Чи може людина звикнути до больових відчуттів?

5)Наведіть приклади спільної узгодженої роботи сенсорних систем.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

§ 87 підручника.

ХРОНОМЕТРАЖ УРОКУ

Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності 10 хв

Вивчення нового матеріалу 25 хв

Узагальнення, систематизація і контроль знань та вмінь учнів 8 хв

Домашнє завдання 2 хв

Останні статті

Нові виховні заходи