1. Утворення. Українські НУ початку 1990-х років утворювалися переважно шляхом конвертації інститутів в університети.

2. Стратегії. Власне, дуже рідко використовувався лише один з усіх можливих варіантів стратегії "виживання і розвитку". Як правило, дії не раз змінювалися під тиском умов і обставин. Все ж вкажемо кілька стратегій, визначальні риси яких легко помітити під час аналізу історії будь-якого з НУ:

- стратегія-1 (С-1): концентрація зусиль НУ в обмеженому секторі дисциплін і наукових напрямів для досягнення і гарантування високої академічної якості;

- С-2: наголос на винайденні і впровадженні освітньо-навчальної відмінності від решти університетів, оригінальних і нетрадиційних програм і курсів, найчастіше на грунті міжпредметності, інтегрування, регіональності;

- С-3: регіональний акцент в усіх аспектах діяльності НУ;

- С-4: активне підприємництво з утворенням структур і підрозділів, нерозривно пов'язаних з промисловістю та всіма формами бізнесу регіону і країни;

- С-5: часткові удосконалення у відповідь на нагальні по¬треби, що приймаються і здійснюються класичними методами у межах академічної колегіальної системи прийняття рішень на основі консенсусу чи практично загальної згоди.

3. Деякі висновки і пропозиції.