у пам'ять, узагальнення, потім настає розуміння, судження.
Я. Коменський
Структура особистісно орієнтованого уроку (за С. Подмазіним)
1. Етап «Орієнтація в навчальному матеріалі» (мотивація наступної діяльності учителем, орієнтація учнів щодо місця уроку у навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна настанова та ін.), опора на особистий досвід учнів).
3. Етап «Проектування наступної діяльності» (залучення учнів (за можливості) до планування та обговорення діяльності, що здійснюватиметься на уроці).
Структура уроку за діяльнісним підходом (за І. Корбаковою, Л. Тєрьошиною)
Урок формування нових понять
- учитель на початку уроку висловлює добрі побажання дітям; пропонує побажати одне одному успіху (плескати в долоні із сусідом по парті та ін.);
- учитель пропонує дітям обміркувати, що знадобиться для успішної роботи на уроці;
- девіз, епіграф («З малої перемоги розпочинається великий успіх»);
- самоперевірка (взаємоперевірка) домашнього завдання за зразком тощо.
ІІ. Актуалізація знань (4-5 хв.)
Мета: повторення вивченого матеріалу, необхідного для «відкриття» нового знання; виявлення утруднень в індивідуальній діяльності кожного учня.
Результат: виникнення проблемної ситуації.
ІІІ. Постановка навчального завдання (4-5 хв.)
Мета: обговорення утруднень («Чому виникли труднощі?», «Чого ми ще не знаємо? »); повідомлення мети уроку у вигляді питання, на яке необхідно дати відповідь, чи у вигляді теми уроку.
Методи: спонукальний від проблемної ситуації діалог; діалог, що підводить до теми уроку тощо.
IV. «Відкриття нового знання» (побудова проекту виходу із утруднення) (7-8 хв.)
Мета: усне розв'язування задачі та обговорення проекту її розв'язання.
Способи: діалог, дискусія, групова чи парна робота.
Методи: спонукальний від проблемної ситуації діалог; діалог, що підводить до відкриття нового знання тощо.
V. Первинне закріплення (4-5 хв.)
Мета: повідомлення нового знання; записування у вигляді опорного сигналу.
Способи: фронтальна робота, робота в парах.
Методи: коментування; позначення знаковими символами; виконання продуктивних завдань
VI. Самостійна робота з самоперевіркою за еталоном (4-5 хв.)
Мета: кожен для себе повинен усвідомити, що він уже вміє. Особливості: незначний обсяг самостійної роботи (не більше ніж 2-3 типових завдання); виконується письмово.
Методи: самоконтроль, самооцінка.
VII. Включення нового знання в систему знань і повторення (7-8 хв.)
VIII. Рефлексія діяльності (2-3 хв.)
Мета: усвідомлення учнями своєї навчальної діяльності; самооцінка результатів своєї діяльності та всього класу.
- Чи вдалося розв'язати поставлене завдання?
- У який спосіб?
- Які результати отримали?
- Що потрібно ще зробити?
- Де можна застосувати нове знання?
- Що на уроці у вас вийшло добре?
- Над чим потрібно попрацювати ще?
Технологія побудови уроку як цілісного творчого процесу (за О. Митником)
2. Створення ситуації успіху. Фіксація уваги навіть на незначному досягненні дитини: учні можуть поплескати у долоні, учитель потиснути руку вихованцеві за оригінальне (альтернативне, раціональне) розв'язання певного завдання.
3. Розгортання палітри роздумів під час вивчення нового матеріалу. Основну увагу вчителя спрямовано не на результат засвоєння певних знань, а на процес його досягнення. Конструктивна взаємодія в підсистемах «учитель — клас», «учитель — учень» відбувається так: спочатку вчитель виявляє різні індивідуальні семантики розуміння учнем змісту поняття, яке він засвоює, потім — колективно обговорюють їх, обирають найточніші з точки, зору науки, підкріплюють власними міркуваннями. Поступово учні визнають: істина, за винятком історичних фактів, не дана ззовні готовою і кожний здатен зробити внесок в її осягнення.
4. Застосування на уроках інтерактивних методів навчання, що допоможуть учителеві внести у навчальний процес елементи дослідження, пошуку, порівняння різноманітних фактів, явищ, позицій, висновків. Так, на рівні засвоєння нових знань можуть бути використані такі методи: проблемно-пошуковий діалог, на рівні формування інтелектуально-творчих умінь: «мозкова атака», інверсія, інцидент, дидактична гра, синектика.
5. Вивчення поняття та його властивостей, формування логічних умінь: класифікувати, аналізувати, знаходити закономірності, висувати гіпотези; доводити власну точку зору, міркуючи за аналогією або проводячи прості дедуктивні міркування тощо.
6. Упровадження завдань комбінованого характеру завдань з логічним навантаженням.
Технологія побудови уроку, спрямованого на розвиток критичного мислення (за Дженні Л. Стіл, Куртіс С. Мередит, Чарльз Темпл)
Мета: визначення власного знання дитини, до якого можна додати нове; активізація учня; створення зацікавленості та спрямованості на дослідження теми.
Способи реалізації: залучення пам'яті, інтелекту; постановка питання; висування гіпотези; обговорення мети уроку.
2. Усвідомлення змісту
Мета: підтримання зацікавленості учня перевірити власне розуміння; здійснення пошукової діяльності; конструювання чи усвідомлення нового знання.
Способи реалізації: читання тексту; лекція; перегляд відео; досвід учнів; дослідження.
3. Рефлексія
Мета: перетворення учнями нових знань на власні, що забезпечує їх тривалість; перегляд ідей, що розглядалися, значення яких усвідомили (учні запитують, інтерпретують, застосовують, дискутують, піддають сумніву).
Способи реалізації: обговорення; систематизація; переоцінювання; переоформлення; нове тлумачення здобутих знань тощо.
Організація уроку за моделлю «урок-діалог» (за І. Зязюном)
- створення вчителем проблемної ситуації та формулювання навчальної проблеми;
- висунення гіпотез;
- актуалізація опорних знань учнів;
- складання плану розв'язування проблеми;
- пошук шляхів розв'язування проблеми (відкриття нового знання);
- формулювання розв'язування проблеми і застосування нового знання на практиці.
Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами вивчення основ наук; збагачення учнів знаннями; розвиток умінь, навичок; формування ставлення до знань як передумови їхнього особистісного розвитку і становлення.
Завдання, професійна позиція педагога
Створення умов для активного навчання учнів, реалізації ними власного творчого потенціалу, потреб особистісного розвитку; особистісна позиція у спілкуванні з учнями, орієнтація їх на співпрацю, довіра до учнів; зосередженість на учнях; виявлення щирої зацікавленості в їхньому зростанні.
Основний механізм педагогічного керівництва навчанням
Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, зважання на їхні інтереси, досвід, потреби; рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, що будується на відтворенні вчителем поведінки, стану, характеру діяльності учнів на уроці з наступним коригуванням навчального процесу на підставі врахування здобутої інформації.
Характер пізнавальної діяльності, позиція учня
Активна пізнавальна діяльність; готовність до самостійної роботи; виявлення ініціативи, творчості; можливість бути рівноправним суб'єктом навчання, впливати на характер власної пізнавальної діяльності, відчувати відповідальність перед собою за її результати. Особистісний характер пізнавальної діяльності; виявлення свого ставлення до набутих знань, використання їх як інструменту розв'язання практичних завдань; співпраця з учителем.
Оцінювання навчання
Формування оцінювання рівня знань і вмінь учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання.
Метою оцінювання є не тільки контроль, але й заохочення учнів до самопізнання, самооцінювання, самонавчання.
Як бачимо, підходи до конструювання уроку на засадах компетентнісного підходу різняться, що створює умови для творчості педагога.
Окреслимо особливості уроку на засадах компетентнісного підходу.
|
Критерії й показники |
Особистісно орієнтований урок |
|
1. Інтерес і мотивація учнів до початку уроку |
Цілеспрямовано створюється вчителем |
|
2. Цілепокладання уроку |
До цілепокладання обов’язково залучають учнів, мету уроку узгоджують з дітьми |
|
3. Характер навчальних завдань |
Проблемний, пошуковий, творчий |
|
4. Час «говоріння» учнів на уроці порівняно з активним поясненням учителя |
Більше говорять учні (80 % часу учні працюють самостійно) |
|
5. Активність учня на уроці |
Уміння бачити проблему, формулювати її, приймати як особистісно значущу; висловлювати власну точку зору; участь у діалозі, дискусії; формулювання гіпотез; пропозиція свого рішення завдання; можливість поставити запитання вчителеві, однокласникам |
|
6. Перевага стилю спілкування «учитель - учень» |
Проблемно-пошуковий діалог, полілог, дискусія |
|
7. Форма організації навчальної діяльності |
За доцільністю, можливо, нетрадиційні уроки: урок-дослідження, захист проекту, ігровий урок, урок-конференція тощо |
|
8. Психологічний клімат уроку |
Позитивний емоційний вплив, комфортна атмосфера для кожної дитини |
|
9. Рефлексія уроку (окремих частин уроку), що здійснюється разом з дітьми |
Обов’язково |
|
10. Прийоми, методики, технології викладання |
Авторські прийоми, методики, технології викладання, оригінальні педагогічні прийоми тощо |
Характерні риси уроку на засадах компетентнісно-діяльнісного підходу
- формування в учнів системи наукових знань і засвоєння ними способів діяльності на основі актуалізації й «окультурення» їх суб'єктного досвіду;
- надання допомоги учням у пошуку і виробленні власного стилю та темпу навчальної діяльності, виявленню і розвитку індивідуальних пізнавальних процесів та інтересів;
- сприяння кожному учневі у формуванні позитивної «Я - концепції» , розвитку творчих здібностей, опануванні компетентностей самопізнання та саморозвитку;
- сприяння формуванню у дітей ставлень до процесу і результату роботи.
Зміст уроку розробляють відповідно до навчальної програми і використовують для збагачення суб'єктного досвіду дитини. Організація навчального заняття передбачає:
- застосування педагогічних прийомів для актуалізації та збагачення суб'єктного досвіду дитини;
- проектування характеру навчальної взаємодії з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей дітей;
- використання різноманітних форм спілкування, особливо діалогу, полілогу, дискусії;
- створення для учнів ситуації успіху;
- виявлення довіри і толерантності в навчальній взаємодії;
- стимулювання учнів до здійснення колективного й індивідуального вибору типу, виду завдань, форми їх виконання;
- обирання прийомів і методів педагогічної підтримки як пріоритетних способів діяльності вчителя на уроці;
- використання учнями таких мовленнєвих зворотів: «Я вважаю, що...» «Мені здається, що...», «На мою думку...» тощо.
Пріоритетне значення в оцінювально-аналітичному компоненті уроку мають аналіз та оцінювання таких аспектів, як: збагачення суб'єктного досвіду дитини засобами змісту освіти; сформованість навчальної діяльності учнів та індивідуального стилю пізнання; виявлення самостійності, ініціативи, індивідуальності учня, його творчих здібностей, ціннісних ставлень. Доцільно аналізувати й оцінювати не тільки кінцеві результати виконання учнем завдання, а й сам процес роботи над ним.
початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного)
підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група
«Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 8 (128)).