Web ОС – це клієнт-серверне гібридне програмне забезпечення, що базується на парадигмі Cloud computing (“хмарні обчислення”) і використовує розвинену систему багатовіконного інтерфейсу користувача, яка функціонує, зазвичай, у вікні сучасного веб-броузера.

По суті Web ОС схожі на звичайні ОС, тільки Web ОС не управляють комп'ютером, а лише працюють з даними. Що стосується роботи з даними (створення, зберігання, обмеження доступу і тому подібне), то тут у Web ОС багато спільного із звичайними ОС. По-перше, ті ж дані (тексти, графіка, музика, відео). По-друге, такі ж програми або точніше веб-додатки для роботи з різними даними (текстові редактори, програвачі і тому подібне).

Використання веб-додатків для створення і обробки даних дозволяє перенести всю бізнес-логіку і ресурсомісткі обчислення на сторону сервера, що в свою чергу дозволяє чітко контролювати доступ користувачів до програмного забезпечення. Виконувати швидке і безболісне для користувачів оновлення програмного забезпечення.

Використання веб-сервісів як будівельних блоків з яких будується Веб ОС дозволяє створювати системи стійкі до збоїв і помилок. Проводячи аналогії із традиційними операційними системами даний підхід наслідує архітектуру мікроядер. При цьому всі основні функції реалізуються сервісами, які постійно обмінюються повідомленнями між собою і ядром .

Глобальна мережа Інтернет дозволяє створювати широкомасштабні операційні системи в яких сервіси можуть створюватись різними розробниками і які можуть розміщуватися в географічно віддалених точках. Для взаємодії сервісів використовується розподілена спільна пам’ять у вигляді кортежного простору в якому сервіси публікують дані. Кожен сервіс є автономною одиницею і не знає про існування інших сервісів. Для ідентифікації Веб-сервісів використовуються URL, а для ідентицікації записів у кортежному просторі використовуються уніфіковані ідентифікатори ресурсів URI .

Кожен запис представляє собою трійку, що відповідно складається із трьох частин: ідентифікатора, об’єкта і предиката.За рахунок публікування повідомлень у кортежному просторі досягається повна асинхронність у взаємодії між сервісами і ядром, чого немає при звичайній клієнт-серверній взаємодії, яка вимагає синхронного обміну даними.

У підсумку можна сказати, що використання даної архітектури для комунікації між веб-сервісами дозволяє підтримувати три види автономії: часу, посилань і моделі даних. Побудова Веб ОС на даних засадах дозволяє створювати стійкі і ефективні системи із багатою функціональністю.